gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Він мріяв показати всю красу рідної України

12 квітня, виповнилося 42 роки з дня трагічної загибелі легендарного українського актора - Леоніда Федоровича Бикова.
Леонід Биков - талановитий актор, улюбленець мільйонів глядачів.
Встиг зробити так багато, і так багато не встиг...
Він не отримав гідного офіційного визнання, але завоював серця вдячних шанувальників його акторського дарування.

Народився Леонід Биков у селі Знаменське Слов’янського району Донецької області у родині робітників.
Артист, який зіграв Маестро зі співочої ескадрильї, халамидника Максима Перепелицю, сміливого Свата та багато інших ролей, що на все життя запам'яталися глядачу. За своє життя, переніс кілька інфарктів, та й десятки «палок в колеса», поки він знімав фільми, які увійшли в історію українського кіно.

Його улюблена пісня була «Ой, у лузі...». Виводив її так, що хотілося плакати, казали друзі.
Биков народився на Донбасі та пишався цим. Сприймав слово «Донбас», як своєрідний моральний пароль. Казав, що ключ до розуміння творчості саме у витоках його виховання та дитинства у Краматорську.

У фільмах Бикова, його герої часто співають українські пісні, розповідають про українські традиції і рідні землі. Маестро, якого він зіграв у фільмі «У бій ідуть лише «старі», якраз і показав – наскільки для Бикова була важлива Україна.
«Батько хотів зняти «У бій ідуть лише «старі» у кольорі, але кольорову плівку не дали, – згадує донька Мар'яна Бикова. Надали чорно-білу, вузькоформатну. Він мріяв зняти свій фільм, роботу всього життя, саме на кольоровій, щоб показати всю красу рідної України».

“Є люди, поруч з якими – прекрасно, люди, які випромінюють якусь добру енергію розуму і серця… Льоня любив людей більше, ніж себе. Він був добрим, розумним, веселим. Такі не вмирають…” С. Ростоцький.
О. Стрижакова

На фото: два таланти - Л.Биков та Іван Миколайчук, 1978 рік


__________________________
Биков ніколи не цурався своєї "українськості".
І хоча у повсякденні говорив російською, втім часто у його фільмах можна почути українські слівця, а про м`який український акцент - годі й говорити.
Однак саме у "старих", Маестро-Биков промовляє свій незабутній, сповнений любові до України монолог:


- Як же ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися!
- А як тут помітиш: ті ж поля, дороги, села.
- Е, ні! А повітря? Інше. А небо? Голубіше. І земля зеленіша.

У 1994 році, ім'ям Леоніда Бикова назвали одну з малих планет.
А ще, його ім'я носить один з українських літаків МіГ-29.

У 1996 році, була опублікована книга спогадів про Бикова під назвою "Будемо жити!".
На батьківщині Бикова, у Краматорську, встановили бронзове погруддя актора.
У Києві його ім`ям назвали бульвар, а на одній з круч над Дніпром встановили пам'ятник - Маестро сидить на фюзеляжі свого бойовикого літака з нотним станом на боці і дивиться на свою Україну:


Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments