Тут, напроти простого й на вигляд доброзичливого журналіста, воно вже в прострації та паніці.
Жести, вираз обличчяя, хапання себе за ляжки (це типове для більшості його інтерв'ю й переговорів) - дуже промовистий жест. Тільки воно опиняється поза теплою ванною із нашими "чєво'с ізволітє'с" журнашлюшками, як невідступно накочується паніка.
Він її при чужих, пробує перекрити якимись ужимочками, смішком.
А при своїх - агресією та дрібним хамством.
Це як дрібний гопник, що звик хамити, але зараз не впевнений, що той, хто перед ним, не дасть раптово по морді.
Для розуміння усієї нашої "тріумфальної дійсності", не політологію студіювати треба, а психіатрію та ще, може, не завадить перечитати "Жлобологію" Антіна Мухарського...
P.S.: Склянка води на підлозі - це взагалі...
Спершу думав, що підступні порохоботи познущалися й прифотошопили. А воно ж - насправді...
Я в нокауті...
Т.Чорновіл