Але так, щоб будь-хто міг купити її відносно дешево в будь-якому регіоні.
Щоб ця газета не агітувала прямо за "ЄС", але терпляче і зрозуміло проводила "лікнеп" для населення, починаючи з абетки: навіщо нам армія, мова, віра, НАТО, ЄС, як робиться політика, як працює економіка, як мають і можуть впливати на це виборці, що дають нам цінності та принципи, які не намазуються на хліб - але без них можна лишитися і без хліба.
Щоб її робили високопрофесійні люди. Більше, ніж професійні - щоб вони не хворіли залежністю від "експертів", і не таскали на шпальти берез та арестовичей.
Щоб серед них не було продажних журнашльондр та цинічних грантоактивістів.
Щоб "Армія, мова, віра, НАТО, ЄС" - були в кожного з них глибоко в серці.
Щоб в газеті можна було прочитати про історію України, про подвиги її синів, про кращий досвід територіальних громад, про цікаві місця, але також - хто чого вартий, хто бреше, а хто каже правду, хто руйнує, а хто будує, хто стріляє в спину, а хто захищає.
Щоб це було цікаво, зрозуміло і на надпрофесійному рівні, якого ще не було в український журналістиці.
Щоб ця газета знайшла кращих авторів, кращих розповсюджувачів, кращих рекламодавців.
І якщо така газета з'явиться, це буде майже так само важливо, як важливі для хворих кисневі концентратори, що їх закуповує Фонд Петра Порошенка.
Бо країна задихається в атмосфері гібридної брехні. Люди вилікуються, якщо дихатимуть правдою.
Ось таке у мене новорічне бажання. Хай збудеться!
Олег Шимко
