Отож, Вовин заповіт:
Як умру, то поховайте мене в кукурудзі.
У отій, що кучерява, як калина в лузі.
Хай довкола, скільки око сягне,
колоситься на ланах жовтогаряча,
мов сонце, пшениця.
Ще насійте мені маку, рути й пастернаку,
а на поминки продайте Єрмака- собаку!
Тільки від мишей, благаю, заховайте жито,
якщо треба - літак стройте, і летіть бомбити.
Поховайте та вставайте, чоботи узуйте:
всі дороги, що знайдете, геть заасфальтуйте.
Хай поважнії корови і білі ягнята,
по асфальті тому прийдуть мене проводжати.
І мене в родині вашій, за святковим столом,
як хрущі густимуть в вишнях, пом'яніть приколом!
Світлана Перч