І от коли заява прозвучала - про амністію… про «злочини з обох сторін»…про Особливий статус всього Донбасу…
Дивне відчуття.
Ані злості, ані люті. Лише дика втома. І подив. Від активістів, які вчора горлали «Зробимо їх разом!», а тепер - волають про зраду.
Агов!
А хіба порохоботи не казали вам, що саме так і буде?
То хто ж виявився правий?
Дивують ура-патріоти, які вчора обурювалися присутністю Порошенка на Ході захисників, а сьогодні - ніби в рот води понабирали.
Дивують патріотичні прибічники ЗЕ, які помічають кожен прокол команди Порошенка, але не помітили заяви Фокіна.
Що ще їм всім незрозуміло?
Я знаю що. У них ламається картинка світу, в якій «хлопець з народу» - це завжди гарно, а олігарх – персоніфіковане зло.
Що ж.
Борня триває. Від заяви Фокіна до реалізації – довгий шлях.
Чи стане цей шлях непрохідним – залежить від нас.
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
