gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Донбас під окупантами

Робітникам Харцизького трубного заводу окупанти виплатили 14% зарплати за травень. Цілих півтори тисячі рублів.
Робітникам Алчевського металургійного комбінату "дали" 15% зарплати за травень.
За червень, липень, серпень - дулю.
Ситуація на шахтах - ще гірша.

А я згадую одного свого знайомого, який мріяв "отсоединиться от Украины". На моє питання що він буде їсти, Андрюха, щиро вірячи самому собі, відповідав:
"Да у нас... Да у нас уголь... Кокс... Металл... Продадим - всего вдоволь будет".
Як з`ясувалося, малувато вугілля для загального щастя. І якщо у тебе є металургійний комбінат - це не значить, що він працюватиме на повну потужність.
Алчевський працює десь на 20-30%. Аби ви розуміли: донедавна влаштуватися на АМК - було за щастя. Тепер люди масово звільняються.

Жаль лише, що разом з тими небагатьма негідниками та дурнями, які махали триколорами та кликали Путіна, страждає переважна більшість нормальних людей. Далеко не кожен зміг знайти у собі сили покинути все й виїхати.
Там дуже багато тих, хто не хотів "Русского мира". Шахтарі, зокрема.
Бо просто перед їхніми очима був сумний приклад закритих і затоплених водою шахт російського Гукова, що зовсім неподалік - в Ростовській області.

Саме тому, шахтарі й не "піднялися", як розраховували у Кремлі.
Гадалося, що сотні тисяч мужиків Донбасу підуть у наступ на "хунту" аж до Львова - тільки "Калашникови" та набої підвозь. Але не сталося.
І Гіркін плакав через це.

Більше того - тисячі людей з Донбасу пішли воювати в ЗСУ, НГУ та добробати.
Мало кому відомо, що легендарний батальйон "Айдар" починався з 14 луганчан та мешканців Алчевська. Потім підтяглися хлопці з інших шахтарських міст: Ровеньок, Антрацита тощо. І лише потім, їм привезли зброю та включили до ЗСУ як батальйон тер.оборони. А до того часу, звичайна мисливська рушниця була рідкістю. Про це навіть у Вікіпедії не написано.

Тож прошу від коментів "так їм і треба " утриматися. У пам`ять про тисячі чоловіків та жінок з Луганська, Донецька, Горлівки, Харцизька, Краснодона, Лутугіного, які загинули на фронті або в катівнях окупантів.
Пост цей створено зовсім для іншого. Ми мусимо знати, що відбувається там. Бо то наша земля. І наші люди. Погані, гарні, але наші. І це наша історія.  
Павло Бондаренко
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments