Я не знаю, чи саме так десь це відбувалося, але точно, що аналогій в певний час та в деякій країні було вдосталь.
Нацистські штурмовики десь між спаленням книг та "Кришталевою ніччю" вирішили трохи потрусити музеї.
У місті №№ група штурмовиків увірвалася до музею ХХХ.
Без документів, без дозволу суду та інших документів прорвалися до будівлі.
Двері виламали ломом, виштовхали охорону та відтіснили керівника музею. Він у дуже важкому психологічному стані, пересмикуючись від нервової напруги сказав присутнім громадянам та нечисленним журналістам, які відважилися прийти на місце "подвигу" штурмовиків, наступне:
"Яке судове рішення? Виламали двері, забороняли дзвонити по телефону. Не пояснювали нічого. Я намагався телефонувати власнику колекції для дозволу на перегляд колекції. Забороняли. Пояснювали, що оглянуть приміщення відповідно своїм посадовим обов’язкам, що вони мають право громадські приміщення оглядати. Це приміщення комунальної власності. Я був там, але двері виламали в експозицію. Можливо, вони виносять роботи десь. Ніхто не показував рішення суду. Я був у кабінеті, вони самі проломилися, навіть не попередили, що ламають двері".
Ну що, закінчуємо інтригу.
Якби не слова про "комунальну власність", ви б і далі думали, що це якийсь із моїх історичних дописів, а не опис актуальних подій сьогодення.
Дослівна цитата належить директору музею Петру Гончару.
Подія відбулася не в 1933 році десь у Нюренберзі, а 26 травня 2020 року в Києві.
Штурмували музей, звісно, не німецькі штурмовики з минулого, а дебеерівські пси із наших днів.
Дозволів на проведення обшуків чи виїмок не мали й нікому нічого не показували.
Бандити навіть не надали документів, які б підтверджували їхню причетність до правоохоронного органу. Те, що це дійсно були представники слідчого підрозділу й спецназу ДБР, знаємо лише зі слів поліцейських, яких викликав директор музею. Поліції ще пощастило. Попередники нинішнього ДБР у часи гітлерівських штурмовиків поліцаїв звично дубасили до пів-смерті, щоб не пхали носа, де не слід...
У приміщенні пси перебували десь із три години.
Станом на пообіддя, картини викрадені не були, лише розгромили вітрину й викрали документи на колекцію та довідки про сплату мита.
Саме викрали, бо процедури обшуку й офіційної виїмки, як і дозволу суду на такі дії - не було.
Попутно ще й атакували та кілька разів ударили журналістку одного з опозиційних телеканалів.
Але ж не вбили й навіть ногами не потоптали... Увечері під музеєм знову появлялися бандити в чорній формі ДБР та якісь автомобілі. Тому це ще не кінець...
І вже вкотре, запитую наших дорогеньких експертів та численних громадян, які "побачили прогрес у нашого пєрЗєдєнта": якщо це не фашизм, то що це?
Taras Chornovil