Руки в разових рукавичках.
Ноги в бахілах.
Вуха в навушниках.
Очі в окулярах.
Піцик у футлярі від окулярів разом з яйцями. Головне при цьому - на дівчат не дивитися.
До каси підходжу з запискою: "Дякую. Торбинки не треба. Вашої карточки не маю. Ні, не хочу. Дрібних нема".
Записки маю на всі випадки життя.
"Нє! То не мої кури! В мене взагалі курей нема!"
"То не моє авто".
"Це ваш пес насрав під моєю брамою. Мій на подвір'ї".
"Якщо ваша курка залетіла на моє подвір'я. вона порушила мій повітряний простір. А пес для того є, щоб його пильнувати. Бо він тут міністр оборони.Тому вибачєйте. Можу лише передати вам її тлінні останки".
"Пішли в сраку!"
"І вам туди ж".
"Доброго ранку! Як спалося?"
"А так-так, потепління... Сонце вірус поховає".
"Звідки знаю... звідки знаю! Бо знаю!".
Я сам колись був вірусом.
Так, одна пані з Союзу українок і писала: "Той Винничук - то чистий вірус. Він псує нашу молодь!!!!", а єнший пан писав, що я є "батько духовної отрути!".
Слухайте мене і біда вас не мине.
Юрій Винничук