Коли всю передвиборчу кампанію він проїздив на машині Коломойського, і з охороною Коломойського, коли його пика не сходила з екранів каналів Коломойського, вони казали, що то просто дружній дарунок.
Коли він тікав від призиву, вони казали, що він просто не бачив ті чотири повістки.
Коли він має спільний бізнес у Росії із росіянами, вони казали: а Ліпєцкая фабрика?!!
Коли його Міністр Оборони літає на Новий рік до тещі у Подмосковьє, вони казали, що кохання не має кордонів.
Коли замість професіоналів у владу прийшли Юзіки і привели своїх кумів, братів, сватів, вони казали, що це ж його команда.
Коли його голова СБУ цілувався з Медведчуком, вони казали, що це ж реальна політика і не можна засмучувати Медведчука.
Коли він відпустив свідка по Боїнгу і вбивць Майдану, вони волали "Наші хлопці!"
Коли у Газпрома не зрослося із Північним потоком, а він підписав жалюгідний контракт на транзит газу (вдвічі менший, ніж при попередній владі), вони казали, краще хоч щось.
Коли його люди закидують вудочки про відміну закону про мову, автономію Донбасу, воду в Крим, вони казали - мову на хліб не намажеш!
А зараз, коли зрозуміло, що в Омані він не просто шикарно відпочивав за бюджетний кошт, а тер якісь невідомі нам тьорки із головою ФСБ Росії Патрушевим, вони кажуть, що то "совпадєніє", і Патрушев просто в барбершоп прилітав.
І от мені цікаво, коли настане прозріння? І чи настане взагалі?
Бо у мене таке враження, що коли він приведе нас від НАТО та ЄС до Тайожного союзу, а в Києві розквартируть якийсь чеченський полк, мудрий український виборець скоріше нагодує своєю дочкою голодну кацапську солдатню, ніж визнає, що помилявся.
Serhii Marchenko
