І зрозумів, що не зможу не поділитися роздумами, які ця весела бравурна пісенька навіяла.
Про серйозні роздуми, йтиметься в другій частині цього тексту, а зараз - підводка: чому я вам пропоную саме цю пісеньку, та в чому її актуальність для нас сьогодні?
Фільм "Професіонал" дивився сербською ще десь у середині нульових в якомусь готелі на Балканах по телевізору. Зрозумів далеко не все, але отримав море задоволення.
Стрічку тоді навіть номінували на Оскара, як кращий неангломовний фільм. На жаль, невдало.
Ідеться в ньому про складні життєві проблеми, які створюють людині спецслужби в тоталітарній державі та про багато всього пов'язаного з цим. Тема для нас стає також актуальною. Але зараз не про це.
Фільм знято невдовзі після падіння диктатора й терориста Мілошевича (2000 рік).
І весь сюжет пронизаний цими емоціями.
То була інша, не проросійська Сербія - країна президента-демократа Воїслава Коштуніци та першої із серії так званих "кольорових революцій".
Епізод, який вам пропоную присвячений падінню Мілошевича.
"Пада влада" - слова, які десятки разів повторюються в пісні, саме це й означають - влада падає. Падає, "як спадаюча зірка, як сіра птиця, як спадає усмішка з обличчя, як падає сніг перед Різдвом і падає п'яний чоловік, як падає втомлена душа та як западає ніч, коли спадає світанок".
"Багато вже впало різних влад, так і вам, дорогенькі, доведеться впасти..."
Ну от, я вам тут виклав майже весь основний текст простенької пісні.
Падіння злочинної влади неминуче, її час пробив.
Виконує пісню "Пада влада" автор музики до фільму й виконавець ролі самого себе (керівника ансамблю) чудовий сербський співак і композитор Момчіло Баягіч Баяга та одна з його груп Bajaga i Instruktori.
Люблю часом його слухати. У фільмі він реагує на заклик підгулялого відвідувача ресторану й ніби експромтом співає пісню-вирок владі.
Я спершу хотів знайти слова пісні в коментарях на ютюбі.
Відшукав у іншому місці, а тут з зацікавленням прочитав пару десятків коментів.
Те, що пісня ще з 2003-го та стосується персонально Мілошевича, сьогодні нікого вже не цікавить. Слухачі переймаються лейтмотивом пісні й актуалізують її до проблем, які їх турбують тут і зараз.
Десь із 90% асоціюють слова "пада влада" й попередження, що їй таки неодмінно доведеться впасти з нинішнім президентом Сербії Алєксандром Вучічем.
Хорвати прв'язують текст до свого керівництва.
Аналогічно відреагували якісь коментатори в Чорногорії та Північній Македонії.
Наскочив на згадку, як у Словенії один молодик цілий день їздив містом автівкою з відкритими вікнами та крутив цю пісню без перерви, чим викликав бурхливу підтримку мешканців та генерував злобу до когось із тамтешньої влади. Ідеться про країни, в яких мова споріднена зі сербською або ж її добре розуміють. Тому на цьому я закінчую пряму прив'язку до самої пісні (її й без мене прослухаєте та, вірю, отримаєте задоволення) й виходжу на свій асоціативний ряд.
Отже, "повернемося до наших баранів", як колись любив говорити шановний Віктор Андрійович.
А саме - до баранів зелених.
Ця дегенеративна й колаборантська влада
руйнує державу просто скаженими темпами. За три місяці поклали в реанімацію економіку й бюджетну систему, вихолостили децентралізацію, здали всі зовнішньо-політичні завоювання, зараз добивають безпекову сферу й неприховано лягають під ворога.
У нас на цьому фоні дуже болісний дуалізм щодо плану дій на майбутнє. Чи можна вже зараз переходити до якихось радикальних революційних дій?
Не впевнений. Доки половина населення тупо вірить цим клоунам та готова "ще почекати й не ставити палиці в колеса", такий сценарій малоймовірний. Хіба би влада явно перетнула червоні лінії. Але вона в цьому має досвід творців серіалів - не переступають, а розмивають, затирають, тихенько посувають...
А зовсім поряд у Кремлі сидить Пуйло та вичікує саме такого радикального розвитку подій. Навіть підштовхує до нього...
А з іншого боку, доки справжня революційна ситуація визріє в нашому гнилуватому суспільстві, від України можуть залишитися "ріжки та ніжки".
У 2021-му, тут буде руїна та ще й обсаджена представниками сил реваншу, "харошімі рєбятамі с Данєцка і Луганска" й прямими московськими кураторами.
Деякі наші громадські ініціативи зараз зайняли вичікувальну позицію - ждуть, доки влада все ж чітко й однозначно перетне ті червоні лінії або скоїть своє 30 листопада, після чого можна буде вже реально починати новий Майдан та сподіватися на його успішність. Чи це правильно? Так, правильно. Але недостатньо.
Я вже писав, що влада вміє хитро балансувати на межі: фактично, продукує безумовну зраду, але обгортає все це в красиві фантики гуманітарних дій, здорового компромісу тощо. Так можна й дочекатися.
Тому вже нині треба виводити владну верхівку з їхньої зони комфорту.
Це не так уже й важко.
Згадайте: один коридор ганьби в Тернополі й Зеленський більше ніде й ніколи не відважується виходити перед невідібрану та не опрацьовану спеціально публіку - такий собі юний брєжнєвчик...
Не треба поки вдаватися до екстремальних заходів і закликів, доки вони не повторять досвід Януковича з його першим розгоном мирної акції. А зараз мусимо щодня, де можемо й уміємо демонструвати їм, не лише, що в цій країні їм не раді, а що в них земля горить під ногами. Що нема місця, де можна заховатися й почувати себе в комфорті.
Практика Автомайдану 2013-14 років - унікальний за своєю дошкульністю інструмент. Доказано Януковичем. Ще дуже болісно діють пікети під помешканнями чи місцем праці зелених (від найвищих до найдрібніших) з роздачею сусідам та працівникам листівок з конкретними фактами, "яке ж лайно ваш сусід/керівник". Це все мирно й законно. І маємо вийти на щоденний тролінг.
Бо в них час є, а в України його залишилося не так уже й багато.
Ну, і наостанок.
Основний лейтмотив цієї пісні, яку ви щойно прослухали: влада впаде.
Це не припущення, не попередження, навіть не погроза. Це констатація факту.
І діє дуже протвережуюче. Хтось дрібніший втихаря уникне від виконання злочинного наказу. Хтось крупніший скоїть фатальну помилку й таки дасть реальні підстави для спонтанного спалаху вже справжньої революції.
А істота, яку волею злої волі олігархів розмістили на вершині усієї владної піраміди, може просто з переляку обдристатися й утекти чи піти в повний психологічний ступор.
Тоді навіть революція, яка завжди несе страшну руїну, жертви й непрогнозовані наслідки, може не знадобитися. Згадайте, я тут писав про хлопця, який каталізував відповідні настрої лише регулярним виконанням цієї пісні. У нас сербський текст не спрацює? Знайдем щось інше, напишемо свій.
Але головна логіка полягає в двох речах;
- владу треба постійно й жорстоко тролити, бо вона на це заслужила своїми злочинними діями - це абсолютно справедлива розплата;
- неминучість падіння цієї влади, свого Ростова для Зеленського має стати безумовною частиною свідомості кожної людини в Україні, навіть тих, хто за нього голосували й досі готові ще на щось очікувати.
Нехай звикаються з думкою, що в 2021 рік маємо увійти з новим керівництвом країни, без ЗЕленої плісняви.
Т.Чорновіл