Тобто, виснажливий 14-годинний марафон досяг своєї мети.
Все вдалося.
Сьогодні абсолютно чітко учасники мітингу розділили кричалки: Путін був «хйло», а от «Зеля – сцикло».
Пишаюся українцями, з якими завжди можна зійтися посередині.
Просили не обзивати новообраного ТИМ САМИМ словом, і ми зробили цю поступку владі, вчинивши як розумні і лояльні громадяни.
Кожен із нас сьогодні був лише цяточкою на багатотисячному полотні. Лише одна окремо взята маленька цяточка, яку навіть не видно з квадрокоптера, і тільки разом, тільки з такими як і ти, коли ви маком вкриваєте і Шевченка, і Хрещатик, і Майдан – тільки тоді ви значимі.
Так, нас сьогодні рахували по головах, я розумію.
Так, спеціально навчені люди сиділи з секундоміром, прораховуючи швидкість потоку, кількість цяточок на квадратний метр і загальну кількість учасників.
Тому що питанням дня було – більше 50 тисяч, чи менше?
Бо якщо менше, тоді ой.
А якщо більше – тоді ой всьо.
Правильно, Вова? Як там в одному з твоїх передвиборчих роликів, «єслі ти да, то тогда ми всєх?»
Ну так от, народ сьогодні натякнув, що він, у принцпі, да.
І це іще, Вова, без економічних гасел.
Це ще ви не дерябнули «ПриватБанк», не розіслали платіжки за опалення, це іще на мітинги не пішли ФОПи, вчителі, пенсіонери і бюджетники, - кожен зі своїм меркантильним інтересом.
Це всього лишень спроба розведення військ у маленькому прифронтовому Золотому, де по паспорту живе шість сотень людей, а по факту – чотири десятки.
Це всього лише формула якогось німця, про якого у нас ніхто не чув і не бачив, якогось чи то Штангеля, чи то Циркуля, який так само далекий від українців, як ти, Вова, від свого велосипеда.
Це всього лише, Вова, ти відкрив свого рота, і сказав кілька слів без бумажки.
Це всього лише від тебе відійшли, з огидою обтерши мешти, діти єврейського народу, для якого ті, хто лежать у Бабиному Яру, є живою раною у серці.
Раною, у яку поцілив твій «привіт».
Це всього лише від тебе відвернулися діти українського народу, які по природі своїй і по натурі, не є злими, і не є дурними.
Просто трохи більш довірливими і трохи більш романтичними, ніж годиться на шостому році війни, але це романтичне замилування розійшлося, як сон.
І тепер ті руки, які випхали тебе на престол "за все хороше проти всього поганого", потяглися «хоч за горло потриматися».
Тому що, Вова – і це тільки між нами - х*ло іще міг би порулити Україною.
А от сцикло – без шансів.
Даремно ти затіяв капітуляцію.
Тамара Горіха Зерня