Насправді ж, тут не про якісь страшні дії екс-регіоналів чи великих корупціонерів, навіть не про злий умисел.
Тут ідеться про тупе бажання попіаритися, показати зі себе більшого патріота та прихильника НАТО, ніж Петро Порошенко, але з кінцевими наслідками, які на всі 100% повторюють вимоги проросійських сил.
Маю на увазі різних наших ура-патріотів, "націоналістів" та просто балагурів та їхні заяви вчора й сьогодні стосовно президентського проекту змін до Конституції про європейський та євро-атлантичний вибір.
Відзначилися деякі свободівці, інші гучно-патріотичні, але найбільше з цього приводу виступала та на всіх телеканалах коментувала Ганна Гопко, голова комітету у закордонних справах, колись перший номер у списку Самопомочі (чому мені ці перші номери іноді так нагадують про інший перший номер іншої партії).
Тому посилатимуся найперше на неї.
Пані Ганна, яка завжди безапеляційно представляла себе як високофахового експерта з усіх питань, жорстко критикувала й продовжує критикувати Президента за те, що він ніби то своїми змінами Конституції блокує наш поступ до НАТО.
Бо ж ми колись маємо стати членом Альянсу, а отже, на нашій території можуть бути військові бази НАТО, тому в Конституції треба закріпити право створення в Україні іноземних військових баз країн-членів НАТО.
Відсутність такого запису ніби гальмуватиме наш рух до цього блоку.
Але в тексті Конституції від першого дня її створення, є такий останній пункт статті 17:
-------------------------------
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Стаття 17
....
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
----------------------------
Крім того, в Перехідних положеннях було закріпалено ганебний пункт 14, яким зберігалися діючі станом на 1996 рік іноземні бази до закінчення контракту.
Ця пролонгація стосувалася єдиної такої бази - Чорноморського флоту РФ.
Президент своїми змінами цей пункт з Перехідних положень вилучає, тобто - ЧФ РФ тепер буде абсолютно незаконним, але й будь-які інші іноземні бази теж недопустимі згідно основного тексту Конституції.
Ганна Гопко, як і деякі свободівці, цим страшно обурені, а пані Ганна уже другий день сипле звинуваченнями, доказуючи, що "якби Порошенко не на словах, а на дії хотів привести нас у НАТО", то записав би норму, що дозволено розміщувати лише бази країн НАТО.
Здавалося б, патріотично та логічно.
Але лише для людини, далекої від юридичних і конституційних тонкощів, тому таку тезу можна пробачити простому громадянину, але точно не нардепу.
Давайте згадаємо, чого вимагає Оппоблок і його сателіти: вводити такі зміни лише після референдуму.
Ніби й проблем нема жодних, АЛЕ закону про референдум у нас нема.
Жодного. Узагалі!
Колишній, януковичівсько-портновський, Конституційний Суд скасував ще весною, - як антиконституційний за змістом і за способом ухвалення.
А до нового, нардепи навіть близько не приступалися.
Тобто, Оппі-блоппі хтиво й підступно під гарною вимогою пробують заблокувати пронатівські зміни до Конституції.
Але отримали облизня, бо є дуже чітка стаття в останньому розділі Основного Закону, в якій написано наступне:
-------------------------------
Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
----------------------------------------
Президент своїм проектом вніс зміни до преамбули, прикінцевих положень та ще пари розділів, але в жодному випадку не до першого, третього й тринадцятого.
Умисно оминув внесення змін до статті 17, яка входить у перший розділ, бо тоді референдум був би необхідний, а провести його, як уже було сказано, неможливо.
А знаєте, чого хочуть наші великі "націоналісти" та "єврооптимісти"?
Вони вимагають внесення зміни саме до статті 17, яка входить до того самого референдумного першого розділу!!!
Ні, вони прямо про це не говорять, дехто навіть припускає, що формально можна статтю 17 не рухати.
Мовляв, давайте замість російського пункту в Перехідних положеннях запишемо натівський, мовляв, конституційна заборона на розміщення іноземних баз не поширюється на бази країн-членів НАТО.
От тільки таке шахрайство з Конституцією не проходить.
Перехідні положення не є самостійною частиною, а лише доповнюють певні статті Основного Закону механізмами їх виконання.
У даному випадку, це було б обмеження дії усе тієї ж 17 статті першого розділу.
Тому референдум був би необхідний, хоча й неможливий.
А саме цього й прагнуть усі проросійські партії!
Отак поверховість, безграмотність та амбіційне позерство споріднило великих патріотів із відвертими колаборантами.
Адже добиваються вони в кінцевому результаті одного й того ж - заблокувати визначення в Конституції прозахідного курсу України.
А те, що одні свідомо, а інші "по нєдомислію", - то це для чільних нардепів не лише не виправдання, але й додаткова обтяжуюча обставина.
P.S.: А щодо можливості відкриття в Україні іноземних баз, то я сам тільки за.
Але для цього, якщо повторно оберемо Порошенка, а не "кремлівську зозулю", маємо витиснути з нардепів спершу новий закон про референдум, а потім Президент внесе ще одну коротку зміну уже в саму 17 статтю, яку й підтримаємо на референдумі.
Хоча особливих проблем і так нема.
Відкриття саме іноземної бази для тих же США дуже затратна й складна політично процедура.
Для європейських членів Альянсу і взагалі нереальна. Не дуже вони й поспішають.
Щоб отримати в себе базу НАТО, уряд Польщі готовий сам вкласти мільярди доларів, але досі нема певності, що отримає постійну американську військову присутність.
Більшість країн-партнерів та натівських держав не розміщують на своїй території іноземних баз, а створюють власні, на яких цілком законно розміщують іноземний військовий контингент та техніку.
Політично, такі об'єкти іменуються базами НАТО, а юридично - є військовими базами власних збройних сил.
Так діють у Прибалтиці й не тільки, так на початках будемо поступати й ми.
Тут ще треба добитися, щоб натівці захотіли у нас розквартируватися та тут проводити свою армійську службу.
(с)