gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Історія з життя

Їду в метро.
Поруч сидить моложава бабуся з онуком років 7-8.
Заходить військовий в однострої, - засмагле лице, погляд людини, яка бачила все.

- Доброго дня, пане капітан! - голосно привітався хлопчик.
Очі чоловіка засяяли тисячами сонечок: Слава Україні! - привітався.

- Героям слава! - хлопчина підскочив на місті: з ним розмовляють, як з дорослим!
- А звідки ти знаєш, що я капітан? - питає чоловік, посміхаючись.
- Я вже дорослий, я все про нові знаки розрізнення знаю! - з гордістю хвалиться малий. - Коли я виросту, я теж буду Батьківщину боронити!
- Рости, синку, до того часу, як ти підростеш, ворога вже не буде.
Хлопчик, дивлячись йому в очі:
- Буде. Я бачив, там дітей готують воювати. Вони нас ненавидять.

В очах чоловіка промайнув нестерпний біль, але він посміхнувся і сказав:
- Не прийдеться, синку, вам, тобі - не прийдеться. Вір мені.

Офіцер вийшов, а малий їхав мовчки, зосереджено про щось думаючи.

О.Печеніжська
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments