gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Юля-президент відновить дружбу з паРашею

Якщо варшавський вояж лідерки "Батьківщини" поки залишає більше питань, ніж відповідей (ну може й справді полетіла вона туди разом з генерал-лейтенантом Михайлом Цимбалюком, щоб зробити спільне селфі на фоні знаменитої варшавської Сиренки), то ці повідомлення - вже справжній треш.
Мова йде про поєднання в одну систему кількох окремих подій.


Усі ми з подивом прослухали (а хто не має вкоріненої звички дивитися ранковий ефір на "UA: перший", то прочитали на партійному сайті "Батьківщини" виклад) гнівну тираду Тимошенко проти Президента.
Там ішлося про те, що він ніби має дружні стосунки з лідерами так званих ДНР/ЛНР, з якими домовився про ескалацію бойових дій на сході, щоб зберегти свою владу.
Попри абсолютну шизофренічність цього припущення, тут пані Тимошенко ще добавила кілька менш помітних нюансів у тексті.
Там ніде не було згадки про Росію і її агресію, про Путіна.
Виходить, що керівники фейкових республік самостійні у прийнятті рішень і веденні бойових дій та не залежать від Кремля. Росії там узагалі нема...
Стоп!!!
Від когось ми все це вже чули.
За кордоном про це постійно говорять Лавров, Сурков та й сам Путін.
А в Україні ще недавно подібні речі заявляла перший номер партійного списку "Батьківщини" Савченко!


Я ще можу припустити, що під час ефіру пані Тимошенко могло понести й вона нагородила купу непродуманих фраз у загальному емоційному словесному потоці.
Але ж опісля інформацію продублював уже
згаданий партійний сайт. Процитую лише назву замітки: "Юлія Тимошенко: Порошенко має намір ініціювати ескалацію війни в Україні заради збереження своєї влади". Виявляєтьтся, у нас не російсько-українська війна і не російська агресія, а війна в Україні! Але ж саме таке дослівне формулювання ми теж уже неодноразово чули.
Поряд з фразою "Конфликт на Украине" саме так характеризують бої на сході російські дипломати на всіх міжнародних форумах, починаючи ще від достопам'ятного Чуркіна на Радбезі ООН.


Якщо це все поєднати з фактом, що Тимошенко ні разу не була в зоні бойових дій, ніколи не підтримала наших бійців ні словом, ні гривнею; жодним словом (окрім подібних до наведеного формулювань) не згадує війну в своїй пропагандистській кампанії, то це вже пахне колаборантством і відвертою зрадою

А тепер перейдемо до другої частини нашого детектива: що всьому цьому передувало (нагадаю: ефір відбувся 5-го липня)?
Щойно вчора зміг підтвердити факт, що напередодні, ще 2-го липня, після закінчення робочого дня в центральний партійний офіс на Турівській прибули дві дуже знакові персони: Михайло Добкін і Володимир Грановський.
На Турівській у цей час ніби зібралися пару основних технологів Тимошенко й очікували дорогих гостей.
Зрештою, факту присутності головних посібників Тимошенко підтвердити не можу, а те, що ще задовго до початку наради рядових працівників офісу попросили розійтися - це вже точно. От тільки дехто з них трошки загаявся, тому факт неочікуваного візиту чи не найодіозніших персонажів не пройшов непоміченим.


Очевидно, що на Турівській проходила нарада між штабістами Тимошенко та керівниками пропутінської групи.
Якби Тимошенко бажала просто з кимось із них побачитися й обмінятися кількома фразами, то так би не підставлялася. А переговори в головному офісі - це миттєвий доступ до всіх матеріалів, швидкий зв'язок із консультантами та експертами тощо. Юлія Володимирівна любить подібні наради, а їх стиль я знаю особисто, бо одного разу ще в кінці 2001-го довелося й самому до такого засідання долучитися.
Тому говорю не про здогади, а про реальні речі.


Але для чого пані Тимошенко проводити спільні засідання й ухвалювати якісь рішення з такими одіозними персонами?

Розповідати, хто такий Добкін, думаю, зайве.
Але він нам запам'ятався в дещо викривленому світлі ("У тебя рожа скучная, тебе никто денег не даст / Тут текст немного по дебильному написан").
Насправді ж, він не такий ідіот, як може здатися, саме він сьогодні вибудовує єдину альтернативну до Медведчука путінську лінію в Україні. Медведчук неймовірно самозакоханий "нарцис", тому терплячи всі його забаганки (усе ж кум Путіна), в Кремлі на нього та на його партію "За жизнь" не особливо розраховують. Проекти Медведчука спрацьовують з дуже скромним результатом і лише при застосуванні масованого адмінресурсу. А от Добкін і Новинський - люди, які користуються прямою підтримкою Кремля.
Навіть у доволі проросійському Оппоблоці Добкін з Новинським стали внутрішньою непримиренною опозицією, звинувативши колег у співпраці з "хунтою". Ще раз нагадаю - Добкін не ідіот, як це виглядає назовні.
Якщо Добкін буде співпрацювати з Тимошенко - це пряме кураторство з Москви над усією її виборчою кампаніює та певні гарантії слухняності у випадку перемоги.


Тепер коротко про Грановського.
Він заслуговує більш ретельного дослідження, але зараз лише штрихами. Пригадуєте вибори 2004 року. Мені й досі згадують той третій тур, у якому в Януковича вже не було жодних шансів на перемогу, застосування адмінресурсу, силових важелів, тому саме цей етап пройшов доволі чесно, а сам Янукович закономірно програв. Але ж були ще перший і другий тури, сповнені бруду, проросійського лизоблюдства, жорстоких і бандитських дій, поділу українців на три сорти, страшного адмінресурсу тощо.
Надіюся, що не забули? Т
ак от Марат Гельман та Глєб Павловсьткий дійсно вибудовували ідеологію кампанії, включно з якимись проросійськими заявами Януковича, але вони були теоретиками. А практичне втілення організовувала абсолютно злочинна група Грановського.


До речі ідіотська ситуація, коли мене самого розвели під час інциденту з яйцем (а насправді там готувалася значно жорсткіша провокація, просто студент випередив події), була повністю зрежисована саме Грановським.
Можу запевняти, як реальний учасник подій, що Грановський контролював усі щонайменші деталі. А з цієї провокації, якби не злощасне яйце, мав початися дуже жорсткий і небезпечний етап кампанії 2004 року.


Коли я його десь пів-року назад побачив на ефірі у Влащенко (а може на НьюсВан), був шокований - не вірив, що після всього, що відбулося, він колись відважиться повернутися в Україну.
Відважився! І сьогодні координує виборчу кампанію Тимошенко. До речі, саме на згаданому ефірі Грановський озвучив уперше в цій кампанії тезу про необхідність послаблення влади президента аж до повного скасування цієї посади та навів свої аргументи. Зараз дослівно ці тези повторює й сама Тимошенко, лише добавивши слова про канцлерську республіку (теж чую стиль Грановського)...
Складається враження, що ми якось прогледіли, хто став уже давніше головним політ-технологом Тимошенко й "Батьківщини". Видається, що саме Грановський. А це вже не сулить Україні нічого хорошого. Бо Грановський це найдикіші провокації, свавілля, брутальність лозунгів і методів. А головне - там де Грановський, там прямі, а не опосередковані впливи Кремля.


У такому ракурсі стають більш зрозумілими й абсолютно дикі заяви самої Юлії Володимирівни - вона готує свого виборця до відверто колаборантських і капітулянтських дій у майбутньому (вже забули, як її нахваляла Анна Герман і розказувала, що Юля-президент відновить дружбу з Росією?).
А ще схоже, що саме Грановський міг бути ініціатором та організатором зустрічі та наради з Добкіним, як політичним представником пропутінської лінії в Україні.


Отака історія вимальовується на нашому політичному небосхилі.
Невесела, скажу вам історія...
_____________________________

Можу знову повернутися до варшавського вояжу Жулі Володимирівни.
Ще раз повторюся, що я б про нього взагалі не став писати, якби жулеботи не перестаралися, тупо доказуючи, що нічого не було й ніхто нікуди не літав.


Цього разу коротко про сибаритство людини, яка так гірко плаче через гірку долю бідних українців. Найперше, її боти взялися доказувати, що Жуля не може за означенням пересуватися в дорогих мерсівських лімузинах та під прикриттям теж мерседесівського "кубика". Брехня. І може, й любить. Жуля дуже любить розкіш, у чому нема нічого поганого - ми ж не проти багатих боремося, а проти бідності в країні. Але мали б ще поборотися й проти нечесних людей, які декларуючи надскромні доходи, дозволяють собі спосіб життя, який перевищує задеклароване в десятки чи й тисячі разів. Жулею Володимирівною та її пр, але ж у нас ярих опозиціонерів рухати якось неспідручно. Не буду вже цитувати відому приказку...

Але щодо лімузинів та "кубиків" то є ж тисячі фото, на яких Жуля саме пересувається у складі такого кортежу. Не розумію, навіщо брехати про такі явні речі. Хоча для засліплених почитателів Жулі реальні факти значення не мають, важливо, що скаже їхня "багіня". А щодо жулиного "кубика", то на ньому раз і я прокатався. Було це на самому початку 2001-го. Вона мені тоді передзвонила й запропонувала зустрітися в неї на дачі по Старообухівській трасі, а коли я сказав, що не маю машини, то прислала за мною саме це досягнення німецького автопрому. Усі наступні пару років, коли ми ще товаришували, саме на цьому авто й супроводжувала її власна охорона. Тому ця брехня розвінчана - Жуля пересувається з комфортом і дорого, а з вікна свого мерса якось і за народні страждання легше поплакати.

Але є ще один нюанс, на який маю звернути увагу. Це користування віп-зоною аеропортів та бізнес-класом літаків. Українських політиків важко назвати скромними людьми, але все ж існувало одне неписане правило. Саме в перельотах політики-бізнесмени та ті, які не мали зареєстрованого легального бізнесу (хоч би й сейфи ломилися від готівки), демонстрували чітку відмінність у підходах. Вважалося поганим тоном для небізнесмена користуватися віп-залом (його дуууже дорогі послуги депутати сплачують самостійно, на відміну від залу офіційних делегацій). А ще не відзначені у бізнесі принципово літали тільки в економ-класі. Це дійсно був принцип неписаної чиновницької етики.

Пригадую, наприклад, дві офіційні поїздки разом із першим заступником голови Верховної Ради Миколою Томенком до Ірану та до тієї ж Варшави. Йому за офіційним статусом безумовно належався і бізнес-клас і віп-сервіс, але він сам відмовився, бо вважав, що це просто соромно, та й "не варта шкірка вичинки" - скільки там того польоту. Перед вильотом до Варшави він тоді так і сказав: нехай у бізнесі літають бізнесмени, бандюки й валютні проститутки, а ми скромні українські політики, нам не належиться. На жаль, так думають далеко не всі...

А у випадку з Жулею Володимирівною це ще й виглядає дуже цинічно. Найперше, вона просто не заробила ні на бізнес-клас, ні на віп-сервіс, ні на свої улюблені найдорожчі готелі. Маю на увазі - легально й чесно не заробила, судячи з її декларації. Друге: вона сама так активно вправлялася, а її численні боти аж зі шкіри лізли, щоб звинуватити Порошенка за поїздку на Мальдіви, на яку йому спокійно вистачало офіційно зароблених грошей, з яких сплачено всі податки. І третє: саме бідність в країні, вимога скромності до інших політиків (бачили ми цю скромність у її власному виконанні по 2 мільйони доларів щомісяця в зовнішній рекламі!) є її пропагандистським козирем. А починати ж треба зі себе!

Саме у зв'язку з цим згадав один конфуз, який стався х Жулиним політичним партнером і побратимом Віктором Медведчуком. Колись його СДПУ(о) таки напросилася на приєднання до європейського Соцінтерну. Залишилося лише прилетіти в Брюссель і підписати угоду в Європарламенті. Лідери есдеків звично винайняли чартерний літак віп-класу, свої 600-ті мерси відправили наперед до Бельгії, щоб там пересуватися в звичних для себе умовах і в такому вигляді підкотили в квартал євроустанов. А там усе це встигли відстежити й послали наших медведчуків та суркісів куди подалі, бо справжні соціалісти й соціал-демократи повинні бути скромнішими...

Але цей урок не для Жулі Володимирівни.
Вона ж і досі може бути переконана, що "біомаса все заковтне".


Т.Чорновіл
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments