April 12th, 2021

ЗЕлупа

Він мріяв показати всю красу рідної України

12 квітня, виповнилося 42 роки з дня трагічної загибелі легендарного українського актора - Леоніда Федоровича Бикова.
Леонід Биков - талановитий актор, улюбленець мільйонів глядачів.
Встиг зробити так багато, і так багато не встиг...
Він не отримав гідного офіційного визнання, але завоював серця вдячних шанувальників його акторського дарування.

Народився Леонід Биков у селі Знаменське Слов’янського району Донецької області у родині робітників.
Артист, який зіграв Маестро зі співочої ескадрильї, халамидника Максима Перепелицю, сміливого Свата та багато інших ролей, що на все життя запам'яталися глядачу. За своє життя, переніс кілька інфарктів, та й десятки «палок в колеса», поки він знімав фільми, які увійшли в історію українського кіно.

Його улюблена пісня була «Ой, у лузі...». Виводив її так, що хотілося плакати, казали друзі.
Биков народився на Донбасі та пишався цим. Сприймав слово «Донбас», як своєрідний моральний пароль. Казав, що ключ до розуміння творчості саме у витоках його виховання та дитинства у Краматорську.

У фільмах Бикова, його герої часто співають українські пісні, розповідають про українські традиції і рідні землі. Маестро, якого він зіграв у фільмі «У бій ідуть лише «старі», якраз і показав – наскільки для Бикова була важлива Україна.
«Батько хотів зняти «У бій ідуть лише «старі» у кольорі, але кольорову плівку не дали, – згадує донька Мар'яна Бикова. Надали чорно-білу, вузькоформатну. Він мріяв зняти свій фільм, роботу всього життя, саме на кольоровій, щоб показати всю красу рідної України».

“Є люди, поруч з якими – прекрасно, люди, які випромінюють якусь добру енергію розуму і серця… Льоня любив людей більше, ніж себе. Він був добрим, розумним, веселим. Такі не вмирають…” С. Ростоцький.
О. Стрижакова

На фото: два таланти - Л.Биков та Іван Миколайчук, 1978 рік


__________________________
Биков ніколи не цурався своєї "українськості".
І хоча у повсякденні говорив російською, втім часто у його фільмах можна почути українські слівця, а про м`який український акцент - годі й говорити.
Однак саме у "старих", Маестро-Биков промовляє свій незабутній, сповнений любові до України монолог:


- Як же ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися!
- А як тут помітиш: ті ж поля, дороги, села.
- Е, ні! А повітря? Інше. А небо? Голубіше. І земля зеленіша.

У 1994 році, ім'ям Леоніда Бикова назвали одну з малих планет.
А ще, його ім'я носить один з українських літаків МіГ-29.

У 1996 році, була опублікована книга спогадів про Бикова під назвою "Будемо жити!".
На батьківщині Бикова, у Краматорську, встановили бронзове погруддя актора.
У Києві його ім`ям назвали бульвар, а на одній з круч над Дніпром встановили пам'ятник - Маестро сидить на фюзеляжі свого бойовикого літака з нотним станом на боці і дивиться на свою Україну:


ЗЕлупа

Отползают? Это пока ещё вопрос открытый

Офис Зеленского запросил переговоры с Путиным, чтобы обсудить эскалацию на Донбассе. Но ответа пока не было. Об этом заявила Юлия Мендель.
Через пару часов, Песков заявил, что никакого запроса на такой разговор украинская сторона не направляла.

Вопрос первый: кто врёт?
Вопрос второй: есть ли смысл проводить переговоры с Путиным тет-а-тет?

Лично я бы, не доверил нашему "гаранту" такой формат - для фиксации договорённостей с карликом, должны быть свидетели и посредники - в лице представителей Нормандской четвёрки. Иначе Путин продаст Зеленского, купит и снова продаст, но уже дороже. С потерями для Украины.

А вообще, в России слегка засцали.
Поначалу они планировали повторение в Украине грузинского варианта - планомерно наращивать военное и медийное напряжение с целью тестирования реакции Запада, а потом под ими же созданным предлогом осуществить локальное вторжение.

Просчитались в том, что сейчас превентивная реакция Запада оказалась много жёстче, чем была в 2008 и 2014 годах - все учатся на своих ошибках. И в Кремле решили, что в случае прямого вторжения, его цена значительно превысит планируемые профиты.

Поэтому, достигнув своего апогея заявлением Козака, воинственная риторика Кремля и российских СМИ в последние два дня резко уменьшилась - стали появляться миролюбивые нарративы, базирующиеся на страхе противостояния с коллективным Западом во главе с США. Как в военном плане, так и экономическом.
И хотя, по моим ощущениям, пик напряжения в этот раз медленно отступает, к войне нужно быть готовыми каждую минуту.
"Мы хотим жить, а враги с этим не согласны. Что оставляет не слишком много простора для компромиссов" (Голда Меир)

Sharp`s
ЗЕлупа

"Искандеры" уже не смеются)

Президент Азербайджана Ильхам Алиев открыл Парк военных трофеев, и показал обломки почти десятка российских «Искандеров» из Нагорного Карабаха.

Он добавил, что Азербайджан ждет ответа на вопрос, каким образом ракеты оказались у Армении.
Сдулись "Искандеры". Оказывается, не так страшен чёрт, как его малюют.)
Sharp`s