September 10th, 2020

ЗЕлупа

Геть ЗЕленого ублюдка!

Каждый день нахождения Зеленского в должности главы государства, приближает Украину к неизбежности капитулировать перед Кремлём.
Этого допустить нельзя, потому как капитуляция гарантированно спровоцирует не выдуманную российской пропагандой, а вполне реальную гражданскую войну. Потому как капитуляция и капитулянты, будут отвергнуты патриотической пассионарной частью общества.

Потому, г-н, Зеленский, пора.
Пора в отставку.
П.Нусс
ЗЕлупа

Ха, ЗЕлупень поганая "включила заднюю"!

Инспекцию, значит отменили, ага.
Так вот, про причины, последствия и "мудрых".
Особенно про "мудрых", которые вчера весь вечер писали грустные посты о том, что уличные акции в Киеве мол никого не пугают, эффекта не имеют и это все.
Конечно-конечно, не буду спорить. Только вот инспекцию отменили.
Соупадение?
Ю.Бирюков
ЗЕлупа

Патріоти, приєднуйтесь! Петиція з вимогою створення ТСК щодо розслідування справи «вагнерівців»

Петиція родичів загиблих на Донбасі воїнів, які вимагають створити парламентську Тимчасову Слідчу Комісію (ТСК) з розслідування справи «вагнерівців», стала рекордною за швидкістю голосування на сайті парламенту.
За три доби, вона вже зібрала більше 10 000 голосів, і кількість підписантів продовжує стрімко зростати.

Підписати петицію можна за цим посиланням https://bit.ly/32eD5IC.

«Ми, родичі і близькі українських воїнів, які загинули, захищаючи Україну у найбільш важкий період російські агресії, з гірким подивом читаємо в різноманітних ЗМІ шокуючу інформацію про те, що операція з вивезення в Україну російських найманців, бійців ПВК „Вагнер“ була зірвана.
Це не просто бійці одіозного підрозділу найманців.
Це люди, які вбивали наших рідних, воювали проти нашої армії на Донбасі в 14−15 роках.
Це військові злочинці, які вчинили безліч кривавих злочинів на території України. Частина з яких стали найбільш трагічними сторінками цієї війни», — зазначається у петиції.

Автори петиції вимагають справедливості і встановлення істини, а також відповіді на питання: хто винен у тому, що бойовики, на чиїх руках кров українських солдат, українських військових і льотчиків — в останній момент уникнули покарання?
Хто і чому «злив» інформацію, і таким чином зірвав затримання?
ЗЕлупа

Очко не железное у Моники ЗЕленски)

В ОПУ сообщили, что "инспекцию" на Донбассе отменили, новой даты нет и пока не будет. Якобы, "та сторона" выдвинула новые требования.
🔹 Кроме того, там подчеркнули, что переговоры с ОРДЛО не ведутся - мол, именно Россия является агрессором. (фигасе, прогресс!)

🔹 На данный момент, у ЗЕ "ищут грамотное решение", чтобы закончить войну на Донбассе.

Тактика, о которой писал раньше - два шага вперёд, шаг назад.
На этот раз - у Зермака не прокатило, и остановили его не 73% (им похрен), а думающее меньшинство.
Хватило гнева в соцсетях, и угроз выйти на улицу.

Но это ни разу не победа. Не получилось сейчас - зайдут с другой стороны. Мы их пинком в дверь - они бочком в окно.
У нас только одно преимущество - они наглые, но трусливые.

В ОПУ ищут грамотное решение? Оно одно: замена промосковской власти на проукраинскую.
Которая умеет держать удар, отстаивать интересы государства, а не выполнять хотелки кучки террористов.

Это ни разу не победа. Нам ещё долго стоять вокруг них с красными флажками и рогатинами.
А победа будет тогда, когда все украинцы повернут эти рогатины в одну сторону - на восток.


UPD. Уверен, что Зермак знал о "новых требованиях той стороны" ещё вчера, но сегодня просто использовал их для того, чтобы включить заднюю.
Очко таки не железное.

Helgi Sharp
ЗЕлупа

"З нас готували вчителів-окацаплювачів України" - Олександр Довженко

“Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним - це Україна.  Де ж рождатися,  де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабкодухим і запроданцям, як не у нас?”
Олександр Довженко, збірник “Зачарована Десна”

Сьогодні -  День народження Олександра Довженка, українського письменника та режисера.
Олександр Петрович народився 10 вересня 1894 року.
Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.
В інституті, вперше познайомився з українськими книжками, які читали він і товариші потай від педагогів.
Сам Довженко пізніше говорив: «Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою. З нас готували учителів—обрусителів краю».

На деякий час, став активістом українського самостійницького руху. Повалення самодержавства він зустрів з радістю, з вірою, що тепер «вже все цілком ясно, що земля у селян, фабрики у робітників, Україна в українців, Росія в росіян».

Упродовж 1918–1919 років, воював проти більшовиків у лавах армії УНР.
Як свідчив Довженків земляк, інженер Петро Шох (що пізніше емігрував), Довженко разом із ним був 1918 року вояком 3-го Сердюцького полку Української Армії. Це ж підтвердила й сестра першої дружини Олександра Довженка, згадуючи, "як заходив до них Довженко в сивій шапці зі шликом наприкінці 1917-го й на початку 1918 років, належачи до куреня Чорних гайдамаків, що брали участь у штурмі київського «Арсеналу».

Ці події згодом, через 11 років, Довженко зобразив у своєму фільмі «Арсенал», але вже по другий бік барикад. (Критики й досі сперечаються, чи прихований у цьому фільмі непрямий докір націоналістам, що втратили незалежну Україну, чи це є чисто більшовицький витвір, який доводить владі та критикам того часу відсутність націоналістичного нахилу у його творчості) .
За свідченнями того таки Шоха, Довженко пережив у Києві в підпіллі німецьку, російсько-радянську, російсько-монархічну та польську окупації, не один раз буваючи під загрозою розстрілу.

У серпні 1919 року, з двома товаришами втік до Житомира. Коли місто зайняли червоні, був заарештований Волинською ЧК, відправлений до концтабору як «ворог робітничо-селянського уряду», де протягом 3 місяців відбував покарання. Своїм порятунком зобов'язаний письменнику Василеві Еллану-Блакитному.
У 1920 році Довженка потрапив до польського полону, де його показово розстріляли холостими, обіцяючи наступного разу справжній розстріл. Та йому вдалося втекти.
Довженкознавець Сергій Тримбач вважає: «Довженко, як і чимала кількість українських інтелектуалів 20-років, вірив, що можна поєднати силу і міць більшовицької ідеї і українську натуру. Він, як і чимало ровесників, обпікшись на поразці українців у роки громадянської війни, зробив ставку на силу й на те, що ця сила більшовика допоможе воскресити Україну та українську культуру як таку. Він помилився...»
У кожній великій особистості, є дещо й дрібним шрифтом.
Вивчаємо людську природу у книзі “Людський фактор”
Дмитрий Чекалкин