October 13th, 2019

ЗЕлупа

Від творців фільма "Кіборги" - новий шедевр "Захар Беркут"

ЦЕ ЩОСЬ НЕЙМОВІРНЕ: щойно повернувся з фільму "Захар Беркут".



Насправді очікував щось нереально круте, драйвове та українське.
Були сумніви щодо останнього, адже фільм є кінопродукцією України та США.

Перші хвилин 10 фільму розвіяли будь-які сумніви.
Це наше, українське, проте за масштабами, операторською роботою, незабутньою музикою та краєвидами - на рівні Голівуду.

Режисер Ахтем Сейтаблаєв перевершив себе та свій фільм «Кіборги».

Не буду розкривати змісту та деталей. Багато хто з глядачів ще не подивився фільм і ще завтра-післязавтра відвідає прем‘єру.

Скажу лише кілька деталей: у фільмі, не зважаючи на 1241 рік, присутній символізм, який перегукується з теперішніми часами. Вловіть його, прислухайтесь, подумайте. Ви обов‘язково зрозумієте.
Символізм єдності та боротьби за свою країну, свій дім, свою землю та свій рід. Крім того є символізм візуальний, і ви його також побачите.
Цей символ - двоголовий орел.
Символ агресора.
Символ окупації та знищення українців. І він там є.


Тому, фільм не лише просто чудова акторська чи операторська робота, фільм - це перш за все патріотизм та символізм українства.

Саме тому, негайно беріть дітей, рідних, близьких, родину, друзів, знайомих і біжіть на фільм.
Особливо, на подовжені вихідні.

Я 100% вам гарантую що не пошкодуєте.

Хочу окремо подякувати знімальній групі, режисеру, сценаристу та акторам: ви молодці!
Ви підносите наше кіно на новий рівень.


До речі, зали заповнені.
Вщент.
В кінотеатрі «Планета Кіно» в Києві практично немає вільних місць,
а черга на фільм простягається через весь коридор кінотеатру, а коли ми виходили то утворилась нова.
Люди чекали на новий сеанс.

Андрій Смолій

...в одній з головних ролей - глави громади, відуна і воїна Захара Беркута, знявся Роберт Патрік (рідкий Термінатор):


Дякую prosto_vova
ЗЕлупа

Завтра - Марш Захисників “Ні капітуляції”

Завтра, 14 жовтня о 16:00 в Києві, в Парку Шевченка стартує Марш Захисників “Ні капітуляції”.
Без варіантів.
Для мене – точно без варіантів.
Коли я йшов на війну, в мене було солодке почуття власної, абсолютної правоти (тобі воно знайоме, правда?).
За п’ять з гаком років війни воно не покидало мене ні на секунду.


Зараз я піду на марш з точно таким же почуттям.
Правота моя підтверджується реакцією “протилежної сторони”: істерикою і брехнею.

Ось вчора “хороший” Арахамія зробив завершальний, яскравий і характерний мазок в портреті нинішньої влади.
По суті, нічого нового. Брудна хвиля вкидань про нашу з тобою “проплаченість”.
Це єдине, що в тихому сказі може протиставити нам вся ця шобла.

Однак.

Давид людина тонка і розумна. І він пішов далі.
Він сказав, що 95% нас на Віче стояло “з ідеологічних міркувань”.
А 5% – за гроші.

“Може бути, російські платять, може – Петро Олексійович. Або хтось ще”, – так було сказано.

І всі відволіклися і кинулися, хихикаючи, обговорювати “дурного” Арахамію. Мовляв, який сенс платити 5%, якщо 95% прийшли безкоштовно? Нерентабельно ж!
І мимохідь проковтнули головне.

Тепер поясню простими словами.
Головною метою було навіть не накинути на Порошенка у вилці “платить він або росія”, ототожнюючи їх як союзників.
Ви і я – головна мета.
Тому що за його словами виходить, що 5% – це якраз нормальні люди, які просто вийшли заробити.
А 95% – ідейні негідники і вороги своєї країни.
Чому?
Так вам же ясно сказано – платить росія. Вони допускають, що платить росія.
І ви – не воїни, які воювали, гинули і калічилися у війні з цієї самої росією.
Ви її ідейні союзники. Навіть грошей не берете, як ті 5% осудних бубочек.

Сподобалося? Не хвилюйтесь.
Далі веселіше буде. Аж до “ворогів народу” і всього, що до цього додається.
Коли вас, тих, яких вони бояться, вирішать передавити по одному.


Саме тому їм потрібна капітуляція – хоч тушкою, хоч опудалом. Тільки так вас можна послабити і поставити поза законом.
І протягнути неконтрольовані вибори на Донбасі, щоб зробити легітимною банду – вам на противагу.
А ще – роз’єднати і розірвати на частини. Щоб тиснути поодинці та дрібними групами.
Тих, кого не вийде купити, налякати, або заразити “вірусом негідника” як Арахамію.

Тому на марш ми підемо.
Поки ми тримаємося разом – капітуляції не буде. І не буде всього, що до неї додається.


А ще ми нагадаємо всім, хто не дав цій країні загинути. І втримав цю саму росію.
І те, що будемо робити це й далі. І хрін у когось вийде нас загнати під плінтус. Кишка тонка.

Ми прийдемо на марш. Тому що “їм” Україна не потрібна. У них інші цілі та завдання.
А ми не будемо покірно спостерігати за розпадом того, що ми тримали цілим дорогою ціною.

14 жовтня.
О 16:00 ми вишикуємось біля Парку Шевченка, спустимося на Хрещатик, пройдемо по ньому і вийдемо на Майдан.
Бійці, волонтери та всі-всі, хто нас підтримує. Залишивши розбіжності вдома.

Це буде справжній Марш Захисників.
Наш Марш. І ми маємо на нього право.


Прохання, приходьте заздалегідь.
На 15:00.


Слава Україні!

Ну і репост, будь ласка. Поки є час – давай зберемо всіх.

Ветеран АТО
Гліб Бабич

_________________
Перед виборами і зеленими призначеннями, спостерігав цікаву картину: як люди намагалися змиритись з вибором, мотивуючи це тим, що у владній партії і серед кандидатів на посади є "нормальні пацани".
Не засуджую. Людям властиво сподіватися на краще. Властиво думати, що люди, яких вони знають з позитивного боку, такими і залишаться.
Однак, скептично ставився до подібних сподівань.
Причини скепсису достатньо прості: не вірю в наявність хоч якихось моральних характеристик в людей, які об'єднались з ворогами України.
А після того, як Зеля повернув в Україну справжніх злочинців і справжніх мародерів, які очолюють процеси, будь-які розповіді про те, що "я не знав", "я хотів інше" - вважаю цинічним фуфлом.

Тому мене зовсім не дивують огидні маніпуляції колишніх "своїх", щодо "проплаченості людей на Майдані", щодо виправдання капітуляції і т.д.
Впевнений, що цього разу їх крокодилячі сльози вже не подіють.
Mason Lemberg
_________________
До марша ветеранов - сутки.
Хорошо, что у нас вызрела эта мощная прослойка граждан Украины.
И хотя их называют ветеранами, но они молоды, активны, умеющие организовываться.
И их много.

Их невозможно игнорировать.
Кто пойдёт против ветеранов, тот побежит в Ростов... если успеет.
Успеха ветеранам, успеха патриотам.
Андрей Андреев

Диалог

Он стоит на Радиорынке возле кафе, за соседним от меня столиком, ест хотдог, пачкаясь в кетчупе и майонезе. Потертая рабочая одежда, очки, кепка. И еще руки – руки паяльщика – такие ни с чем не спутать. Обычный работяга от электроники. Почему-то пристально смотрит на меня – видимо я показался ему чем-то знакомым. Телек в кафе вещает новости.
 
Вдруг, он обращается как-бы ко вселенной, но кроме нас тут никого нет.
 
– Как я устал от этой войны! Ну сколько же можно! Мальчики гибнут, а они на этом миллионы зарабатывают!
 
В принципе, можно было на этом разговор закончить, всё и так понятно. Но мой кофе еще не остыл, да и люблю я препарировать подобных.
 
– Воевали? – спрашиваю, ответ я, конечно, знаю, но надо расставить начальную диспозицию.
– Та не, я шо, дурак? – Хитро улыбается, но потом лицо искажется чем-то, что, видимо, должно изображать из себя страдание. – Люди гибнут. Пора прекращать это всё. Любой ценой! – добавляет он.- Понимаешь?
 
Понимаю, дорогой, ой как понимаю. Ну и раз мы уже на “ты”, то поехали.
 
– Так ты хочешь мира любой ценой?
– Да! Сколько уже можно вот это вот воевать, мальчики гибнут, матери, жёны, ой-ой-ой… – в третий раз затягивает он всё ту же волынку.
– Ты уверен, что любой?
– Конечно! Что угодно можно отдать, лишь бы прекратить войну.
– А если не поможет? Вот заберет Путин то, что отдавали и снова начнется?
– Снова отдавать. В конце концов, жизни-то важнее…
– Ок. А давай отдадим…. твою квартиру.
– ?!!!!
– Ну ты же сам предложил – любой ценой. Вот и давай начнем с тебя. Отдай квартиру Путину и попроси прекратить войну. Заметь, я не прошу у тебя жизни детей, или даже твою. Просто квартиру – кусок бетона.
– А почему именно мою?!
– А почему нет? Как минимум, потому, что это именно ты предлагаешь любую цену.
– Не, ну зачем ему моя квартира. Я имел ввиду Донецк там, или Луганск…
– А то, что там чьи-то квартиры тебя не беспокоит? Дома, предприятия, земля в конце-концов? – про людей, которые там остались я уж и не стал ему говорить.
– Ну так давайте тут компенсируем тем, кто потерял столько же.
– Ну вот и давай начнем с твоей квартиры. Я знаю семью переселенцев, у них есть трехкомнатная – но в центре Донецка. Уверен, они с удовольствием поменяются на любую в Киеве.
– Неее…. А где я потом квартиру буду брать?
– А они где, если ты предлагаешь их квартиру отдать россии?
– (что-то невнятное)
– Ну что, вот так и выходит – вы все, кто так легко готов отдать “любую цену” за прекращение войны, предполагаете, что ее заплатит кто-то другой – но только не вы сами. А самое обидное, что таким образом вы всю страну отдадите, а война не закончится. Потому что потом начнется геноцид. И мы все будем продолжпть платить – только уже массово, тысячами жизней и судеб. И потом, когда ты, лично ты – будешь пилить лес в Сибире, это если повезет, что еще у тебя останется отдавать за прекращение этого?
– Ааааааа! Да ты порохобот, что с тобой разговаривать…
 
Гордый уходит вдаль, за ларьки, дожевывая на ходу последний кусок хотдога. Видимо, рассказывать кому-то другому, о том, как он, бедненький, устал от этой войны.
 
А от того, что он лично, за пять с лишним лет, ни разу не потёрся с войной даже рукавом, его по-прежнему будут защищать те, кого он так активно пропагандирует предать…

Оригинал записи - http://asket.in.ua/?p=87890 | Обо мне | Правила блога

[Еще мои площадки]http://asket.in.ua/ - мой основной блог
https://t.me/askaternoy - мой канал в Telegram
https://www.facebook.com/askaternoy
https://site.ua/asket/

Фото:
https://www.instagram.com/askaternoy/
https://500px.com/andreyskaternoy


Если у вас появилось непреодолимое желание добавить меня в друзья, тыц сюда.
ЗЕлупа

Рейтинг ЗЕленої банди летить до бісової матері

В суботу поспілкувався з народом в електричках.
Був здивований виразно негативною реакцією до влади суботньої публіки в електричках.
У фастівській електричці - взагалі спостерігав щось на манір стихійного мітингу в окремо взятому вагоні.

Пасажири поступово розговорилися - аж до крику.
Але це не була полеміка між різними группами і прихильниками різних політиків. В суботу всі швидко знайшли консенсус - яким стало обурення нинішньої "зеленої" влади.


І це не була випадкова флуктуація кількості "порохоботів" в даному вагоні - дехто навіть висловлював жаль, що голосував за Зеленського і "Слугу народу".
А дехто при цьому звично полаював на Порошенка.
Але на Зеленського - більше і зліше.


І прозвучала маса конкретних , буденних проблем, простого люду, які несподівано почали проявлятися, або загострюватися.

І очевидно, що каталізатором цього, став отой злощасний пресс-бла-бла-фон.

Тисячі, якщо не мільйони, українських телеглядачів отримали достатньо часу аби переконатися ... що вони обрали щось не те що треба.

Відчувалося обурення - обурення тим що їх надурили. Бо прості українці таки набагато кращі психологи аніж політологи.

А коли приїхав додому, зустрів свою сусідку - вона поверталася звідкись і гордо повідомила мені, що 14-го, на Покрову, вона йде протестувати проти капітуляції.
Це мене просто добило, бо протягом виборів вона постійно намагалася заагітувати мене за Зеленського.
І проти Порошенка.
Володимир Мартинюк
____________________


Якось, до виборів, мені один "Шаріков" верещав: "паслушай, порохобот, что люді в транспортє говорят о власті".
Сподіваюся, цей Шаріков миє вуха, і чує, що ЗАРАЗ люди в транспорті говорять про йопаного тупого наркомана Володю ЗЕлупу)
Жри.тє.
ЗЕлупа

Будни вЯликой смех-державы: в детских садах Ярославля ввели блокадные нормы)))



В социальных сетях появилась фотография, чем кормят детей в дошкольном учреждении в Переславле-Залесском.
На фото - стол, на котором лежат бутерброды с сыром.
Правда, от сыра только одно название.
Большие куски белого хлеба в наличии, а сверху расположены «осмушки» сырного продукта.
Очень маленькие и явно недостаточные для питания дошкольников.
О том же автор пишет и в комментарии, предлагая переславцам посмотреть, что дают их детям в садике.
Как следует из подписи к фото, оно сделано в детском саду «Почемучка» в Переславле-Залесском.

Мы связались с автором фотографии.
Екатерина рассказала, что снимок сделан пару недель назад.

- Да, это «Почемучка». У меня там ребенок. Зашла к нему в группу для детей от 2 до 3 лет и увидела такие вот бутерброды. Их уже принесли из кухни, готовые. Спрашивала ли, почему такие маленькие? Конечно. Мне сказали, что такая норма. Фото сделаны пару недель назад. Я пыталась что-то поменять в питании, но не поменялось. Потому я решила это обнародовать, - рассказывает Екатерина Жемчужная.

В комментариях к посту  - волна возмущения родителей.
-Совести совсем нет;
-По-коммунистически. Нормы блокадного Ленинграда;
-Россия – щедрая душа, - пишут переславцы.