March 29th, 2019

Це був найбільший мітинг на підтримку політика у Львові з тих, які я пам'ятаю

Сьогодні у Львові був Порошенко, зустрічався з львів'янами.
Ото я вам розкажу трохи про зустріч.
Ну не про те, що там говорив Порошенко, а про те, що відбувалося за лаштунками

Чому ця зустріч була важливою для багатьох?
Ну по-перше: тому, що Львівщина - це приблизно 7% від виборців які голосують.
Тобто, це не одна, а майже 2 середньостатистичні області в електоральному плані.

По-друге: вибір жителів області у великій мірі залежатиме від того кого підтримає Львів.
По-третє: тому, що інтереси багатьох кандидатів сходяться саме тут. Базовим регіоном Львівщину хочуть вважати Свобода, Гриценко, Садовий... ну і Порошенко.
А у зв'язку з тим, що тут не злетів малорос, претендувати на його голоси була б не проти і Бабушка Жуля.

Саме тому, зустріч Порошенка з львів'янами, жителями Стрия і Дрогобича була важлива не тільки для нього, а й для інших політиків.

Підготовка до неї почалася ще на вихідних, де свої відповіді Порошенку намагалися дати Свобода і Гриценко. Свобода достатньо активно закликала своїх прихильників зібратися, а Гриценко намагався мобілізувати свій електорат великою кількістю високоповажних (насправді - ні) політиків на сцені.
Юля традиційно у вівторок привезла автобуси з підтримкою.

Зайвим буде говорити про те, що ці політики, які провалили свою підтримку у Львові, дуже хотіли, щоб її провалив і Порох.

І от, сьогодні "невідомі" замінували площу в Стрию, де мав виступати Порох.
І сьогодні бляхери у Львові раптом перекрили частину вулиці Костюшка біля митниці.
Все би нічого, але вулиця важлива для тих, хто об'їжджає центр.

І от сьогодні закрили проїзд частини трамваїв і тролейбусів до центру, хоч жоден маршрут, окрім 13 тролейбуса, не впливав на мітинг.
Але добратися до центру, на мітинг Пороха, за умови заторів - було просто неможливо.


На фоні цього, ображений і заздрісний пан мер, побачив в центрі Львова багато поліції, і випадково "не помітив" декілька сотень російськомовних "націоналістів" в одностроях.
Це при тому, що востаннє таку публіку у Львові я бачив в 9 травня 2010 (чи 2011) року, коли на Дєнь Побєди Янек влаштував провокації у Львові, щоб показати, що всі мають святкувати етот празднік.
Правда, для чого ж стільки поліції?

Тепер про саму зустріч:
Людей було багато.
Дуже багато, як для Львова.
Люди стояли у вікнах в МакДональдзі
Люди стояли на сходинках музею Шептицького і біля Економічного факультету.
Люди плескали.

Свинок-нацжон вдалося локалізувати в районі пам'ятника Шевченку, точніше на вулиці Гнатюка, там вони, тримаючи в руках плакати щось викрикували, що виглядало доволі смішно.
А більшість людей, що зібралися там скоріше слухали Порошенка ніж дивилися на свинок.


Це був найбільший мітинг на підтримку політика у Львові з тих, які я пам'ятаю.
Львів'яни не виходять на мітинги за політиків - вони виходять на мітинги за державу.
Так було в 1990-х, так було на першому, і другому Майданах.

Сьогодні було менше людей, ніж під час Майдану, але дуже схоже на те, що львів'яни таки усвідомили, що Порошенко - це єдиний шанс зберегти державу.

Mason Lemberg

Трохи спогадів про кандидатів

Так вийшло, що свого часу я особисто спілкувався з трьома основними кандидатами на булаву.
Тому напередодні виборів вирішив повторити свій минулорічний текст, який дещо доповнив та уточнив.
Лонгрід.


Спочатку я познайомився з ТИМОШЕНКО.
І не просто познайомився, а провів з нею три довгі доби. Це було 24-26 березня 2009 року, коли вона прилетіла до Японії, а я тоді працював в українській амбасаді.

Візит прем'єра України до Країни, де сходить сонце, був взагалі першим за всю історію двосторонніх відносин. Там вже двічі побували президенти - Кучма і Ющенко - а у 2007 році повинен був полетіти Янукович. Але цього так і не відбулося - візит, який ретельно готувався, за десять днів до початку був скасований. Ющенко тоді в черговий раз розпустив парламент, і Янукович не наважився відправлятись в далеку дорогу. Японці, які чутливі до подібних речей, образилися. Формальною причиною переносу поїздки назвали потребу Януковича в негайній операції на коліні (нічого не нагадує?), хоча японські дипломати скептично оцінили таку версію.

І от перед ними постала Тимошенко... Переді мною також - ми спілкувались практично цілодобово. Основне враження: розмовляючи тет-а-тет, вона реально вміє гіпнозувати. Бере тебе за руку, дивиться в очі і говорить-говорить-говорить... Кудись пливе мозок і ти починаєш вірити, що сказане нею - істина в останній інстанції. І лише через деякий час вмикаєш логіку і розумієш, що тебе шиють у дурні - як в емоційному плані, так й у логічно-фактологічному. Але то вже потім...
І ще. У неї шалена працездатність - три ночі вона спала по 1,5-2 години і всіх тримала біля себе. Немиря тоді ходив весь сірий та пом`ятий, а вона хизувалась своїм Луї Вітоном без натяків на втому. Японці їй грошей так і не дали (а прилітала вона саме за ними), але ще довго цокали язиками, згадуючи "прикид", форми та проникливий голос української леді Вінтер.

А наступного року (2010) я особисто познайомився з ПОРОШЕНКОМ - він тоді працював міністром закордонних справ.
Що впадало в очі, так це дуже високі амбіції - саме вони відрізняли його від попередників. І на першому місці стояли амбіції не ососбисті (хоча цього також вистачало), а державні - до нього я не зустрічав жодного держслужбовця, який би НАСТІЛЬКИ завзято вболівав за справу і болісно сприймав поразки. Диктатором до підлеглих (на відміну від Тимошенко) назвати його не можна, але він реально заряджав особистим завзяттям всіх, хто працював поруч. З паперами мати справу не любив - іноді рутинні документи чекали на його підпис місяцями. Віддаючи перевагу живому спілкуванню з іноземними колегами, чудово оперував логікою, історичними фактами, планами. Бездоганною англійською мовою. При цьому письмових тез, які ми для нього готували, не визнавав - все тримав у голові, за ніч досконально вивчивши те чи інше питання.

Ще тоді я подумав, що нарешті у вищих щабелях з`явилась СИСТЕМНА людина.
Знаєте, якщо перетендент на високе державне крісло у своєму житті не побудував жодної регресійної моделі і поняття про це не має, його до цього крісла підпускати не можна. Тим більше, до президентського. Бо він (Зеленський, Вакарчук, Бубєнчик, Ляшко етсетера) не розуміє, що таке фактор, причина, цінність, мета, проблема, задача.
Тимошенко розуміє, але для неї мета - особиста влада і влада над своїм оточенням - це дуже впадало в очі при особистому спілкуванні.
Порошенко також розуміє.
Але він вбачає себе українським Шарлем де Голем, бо головне для нього не влада як така, а амбіційна можливість залишитись в історії людиною, за президенства якої країна пройде точку неповернення до "рускава міра".


Якого року познайомився з ЗЕЛЕНСЬКИМ, не пам`ятаю.
Пам`ятаю лише День народження у одного досить відомого бізнесмена, якого знаю з дитинства.
Так от, Володю він найняв у якості тамади. У кожаних штанцях, вертлявий хлопчик бігав проміж гостей, оголошував музичні номери, шуткував (експромтом, а тому - дуже невдало) і розпихував по кишенях купюри, які йому сували.
Скакав він, а соромно було мені.
Ще тоді подумав: навіщо це приниження, коли люди наймають блазнів на приватні вечірки - невже гості не можуть й без них весело спілкуватись між собою?
Це ж не дитячий садочок, де без клоуна ніяк...
Якби мені тоді сказали, що він на повному серйозі претендуватиме на президенство воюючої країни, я б від сміху поперхнувся тортом.


До чого ці спогади?
Є три пастки, які крадуть наш спокій: туга за минулим, тривога за майбутнє та невдячність за сьогодення.

Шкодувати про минуле - безглуздо, з нього потрібно виносити уроки.
У сьогоденні, ми продовжуємо боротися за свободу і державу. Бо тільки свобода, побудована на жертви і крові, стає незворотною. А точка неповернення у цьому сенсі ще не пройдена - і це наша відповідальність за майбутнє.
На тлі цієї боротьби ми вперше в історії перейшли до справжнього державного будівництва.
І тут вже починають працювати інші правила - правила ефективного розподілу праці. За цією логікою, раз на 5 років ми делегуємо людині певні повноваження управління державою.
Ця людина отримує не тільки посвідчення президента, але й безліч інструментів своєї діяльності, головний з яких - величезний обсяг інформації, що надходить з відкритих і дуже закритих джерел.
Виходячи з сукупного аналізу такої інформації, а не тільки з емоцій і патріотичних гасел, приймаються державні рішення.
І лежать вони в площині МОЖЛИВОГО, а не бажаного.

Ми не читаємо пошту глави держави, але прагнемо всього і відразу, вважаючи наші вимоги і його обіцянки достатніми для цього умовами.
Ми скинули з найвищої посади зрадника, зберегли країну, з нуля побудували армію, розпочали економічний підйом (11 кварталів поспіль йде неухильне зростання), повернулися до європейських цінностей, отримали безвіз та майже отримали свою церкву.
Незважаючи на шалений опір, у міру наявності кадрів, (а це ключовий момент) намагаємося робити реформи і знищувати корупцію.
І це все - за 5 років ...
Для когось - "цілих", але об'єктивно - "всього".
Нам цього мало, і це природно, бо тільки занепокоєність змушує людину і суспільство рухатися вперед.
Але, для того, щоб рухатися вперед також необхідно, щоб президент реалізовув свою програму, звітуючи перед виборцями, лікар лікував, а вчитель вчив, вдосконалюючись і проходячи переатестацію.
У нас демократична держава (навіть понад те), і якщо ви бачите, що це поганий Президент, то 31 березня наступного року виберіть іншого.
Водночас треба вміти цінувати те, що маємо, бо краще - ворог хорошого, а перманентні революції, внутрішні чвари та контроверсійні "нові курси" не зробили щасливою ще жодну країну.
Але, як на мене, вперше на чолі держави професійнал, якому треба надати можливість довести справу до кінця, і виконати те основне завдання, яке стоїть перед всіма нами - пройти точку неповернення, про яку я згадав вище.
Якщо я не правий, не навішуйте на мене "порохоботських" ярликів (я не належу до радикальної частини адептів президента), а назвіть призвіще людини, яка у змозі виконати це завдання краще.
З аргументами і бекграундом цього претендента. І тоді я не тільки проголосую за нього, але й буду переконувати у цьому своїх друзів.
Лозунг "Аби не Порошенко!", засуньте собі у дупу - це інфантильна позиція безвідповідальної людини.


І останнє...
Не вірте, якщо вам обіцяють ескалатор до вершини.
Для цього необхідно використовувати сходинки.
І пройти потрібно через кожну з них. Тому нам своє робити - і краще, якщо це буде професійно та відповідально.
Доброго ранку, друзі!
Поборемо.


Helgi Sharp
1px

Облгазы Фирташа влетают на штрафы

Хозсуд Днепропетровской области принял решение взыскать с «Дніпрогаза», входящий в группу РГК Дмитрия Фирташа, почти 548 миллионов гривен долга.

Об этом вчера вечером сообщил в Facebook председатель правления группы «Нафтогаз» Андрей Коболев. «Хозсуд Днепропетровской области принял важное решение в пользу Укртрансгаза - взыскать с Дніпрогаза, входящий в группу РГК Дмитрия Фирташа, почти 548 млн грн долга за услуги балансировки», - написал Коболев.

Он высказал уверенность, что данное решение не будет единственным и впереди еще не один подобный эпизод. Тем более, что любители балансировки нахаляву облгазы успели к 1 марта этого года задолжать «Укртрансгазу» за эту услугу около 35 млрд грн.

А сегодня свои штрафы за коэфициенты в платежках для бытовых потребителей получили «Чернівцігаз», «Запоріжгаз», «Чернігівгаз» и «Львівгаз». Облгазы, впрочем, отмораживаются и хотят судиться.



Напомним, кроме штрафов облгазы еще должны провести перерасчет всем бытовым потребителям. С чем у Фирташа тоже не хотят мириться.

ПиМ

Я бы проголосовал за Порошенко, но…

Если вы собирались голосовать за Порошенко, но после этого предвыборного кошмара потеряли уверенность, передумали идти на выборы, вообще разочаровались, не видите смысла потому что он и так пройдет во второй тур/не победит во втором – этот текст для вас.  Потому что вы стали жертвой хитроумной рекламной кампании по доведению потенциальных избирателей Петра Алексеевича до апатии и нежелания вообще приходить на выборы. На самом деле ничего страшного или постыдного в этом нет – сумасшедшие политтехнологи с сумасшедшими миллионами долларов в руках работали три месяца (на самом деле 5 лет) на этот результат. В итоге в стране развернулась какая-то бешеная травля, не сказать – геноцид, тех, кто в открытую заявляет – “Я буду голосовать за Порошенко!”.

“Да как ты можешь!”, “Посмотри до чего он страну довел!”, “Да это же кошмар!” – тут же начнёт выступать ближайший сторонник альтернативных кандидатов. А вокруг все молчат. И, порой, кажется, что только сторонники альтернативных кандидатов и есть, но это совсем не так. Те, кто молчат, а их много – такие же как вы. Ввязываться в спор с фанатиком не имеют желания, да и, наверное, не хватит напора и набора фактов в памяти. И каждый думает, что он один такой.

Это, между прочим, стандартная российская схема – визуальное увеличение меньших групп, чтобы бОльшие по размеру группы были разобщены, деморализованы, сидели в одиночестве и чтобы каждый был уверен, что его сторонников мало и ничего не делал. Эту же технологию рф использовала при отжиме Крыма, кому интересно, прошу сюда – Технология отжима Крыма или русский гопник.

Collapse )

Оригинал записи - http://asket.in.ua/?p=87086 | Обо мне | Правила блога

[Еще мои площадки]http://asket.in.ua/ - мой основной блог
https://t.me/askaternoy - мой канал в Telegram
https://www.facebook.com/askaternoy
https://site.ua/asket/

Фото:
https://www.instagram.com/askaternoy/
https://500px.com/andreyskaternoy


Если у вас появилось непреодолимое желание добавить меня в друзья, тыц сюда.

Люті новини

1. Голосуй спокойно! В один тур! На востоке - прикроет ВСУ, с тыла - прикроет "Большой брат": во время выборов Президента Украины, в Черном море будет почти полный ударный состав 2-й Средиземноморской группы фрегатов НАТО.
Эсминец ВМС Нидерландов "Эвертсен", канадский фрегат "Торонто", испанский фрегат "Санта Мария", турецкий фрегат "Гелиболу", а также вспомогательное судно ВМС Франции "Вар" - прошли через Босфор в четверг вечером и вошли в Черное море.


2. Сверх наглость. Кто бы ни победил на выборах на Украине, новому президенту не позавидуешь. Новоиспеченному главе государства придется сдерживать рост цен на продукты для нищающего населения России, стимулировать экономический рост, стабилизировать курс рубля. Президентская кампания в Украине вышла на финишную прямую. Плешивый теряется в догадках: будет второй тур или нет? У сцаря от гнева закололо слева. Раздавил бы гниду, но вида не подает.

3. Сроки горят, телефон разрывается от звонков и сообщений, вокруг паника, а мозг умоляет остановиться!
Это Дания поставила на уши "Газпром".
Дания для торможения “Северный поток-2” делает в разы больше чем всё ЕС и даже США.
Датчане вежливо предложили рассмотреть новый маршрут трубы, экспертиза которого займет до полугода, то есть в 2019 году "Северный поток -2" не будет сдан и без транзита через Украину ну никак. Danmark.
Tak skal du her!
Коболев уверен, что "Северный поток - 2" не запустят до 2020 года. И еще на тему газа. Суд взыскал с облгазов Фирташа около 550 млн долга. Мелочь, а приятно.


4. "ЗаЗелю" - это месть пророссийского быдла и наших совковых халявщиков, недоумков, голытьбы и люмпена.
Месть за Майдан,
за независимую Церковь,
за возродившуюся Армию,
за бандеровское "Героям слава!" в армии(!) ,
за безвиз, безвас, безгаз, за ленинопад,
за квоты на радио,
за вал прекрасной украинской музыки,
за MaRUv,
за возрождающийся свой кинематограф,
за то что мы позволяем себе не впускать в страну - того кого считаем врагом,
за запрет их однокласников и вконтакте,
за то что их "ихтамнеты" за 5 лет продвинулись под ДАПом всего на 500 метров,
за проспект Степана Бандеры.
За разваливающееся стойло раба,
за декоммунизацию.
За восстановление исторических названий,
и наш путь от мокши в Европу.

Месть ностальгирующих - за 23 февраля вместо 14 октября, 8 марта, 1 и 9 мая, за дешёвым газом и дешёвыми же российскими "сватами" "ментами" и "кавээнами"...
За крепким хозяйственником овощем, за которого голосовало 36 % киевлян..
И еще..
Это их месть - за 32 марта . .....

5. Подведу итоги. Почему я за Порошенко?
Все дело в приоритетах. Мой приоритет - оккупанты, а потом все остальное.
За пять лет не видел не одного оккупанта, который бы топил за Порошенко.
Зато вижу, как от Пороха у них жопы горят, как они топят то за Тимошенко, то за Зеленского, лишь бы не Порошенко.
Для меня это маркер. Здесь все просто.
Если вы за Порошенко - значить против путина, а в союзниках у вас украинский народ.
Если вы за Тимошенко или за Зеленского - значит вы против Порошенко, а в союзниках у вас оккупант.
Зеля готов прощения на коленях просить, Йуля за пять лет так и не выдавила из себя ни одного "кривого" слова в сторону кремля, зато выдавила, чтобы "ни один танк не доллжен выйти из казармы".
Голуби мира, ёпрст.
Мой Президент сказал четко: "Влезишь - прилетит!". И да, я Пороха не люблю, я жiнок кохаю.


6. Скоро в Вооруженные Силы Украины снова поступит авиационное пополнение - вот такой "комбайн":



Все будет Украина! Я узнавал...
Слава Украине!

И.Лютый

Я за Порошенко еще и потому, что против него - Царёвы, Азаровы, Скабеевы, ЯнукОвощи

Я - Алексей Давиденко. Я - предприниматель.
Я работодатель. Я отец двух детей.
Я украинец.

Я буду голосовать за Петра Порошенко.
Мне не стыдно и не страшно.
Это - мой осознанный выбор.
Это моя позиция.
Почему?!
Отвечу.

1. Он меня не обманул.
Он добился Ассоциации и безвизового режима с ЕС.

2. Меня полностью устраивает заявленный им курс Украины в ЕС и НАТО.

3. За него мне не будет стыдно на международной арене. Он свободно говорит с мировыми лидерами на одном языке.

4. Я не сомневаюсь в его принципиальной позиции относительно России. Он провел тотальную декоммунизацию, полную украинизацию и при этом стал главным лоббистом новой украинской церкви.
Он планомерно и системно отдаляет нас ментально все дальше от русского мира.

5. Для меня он - не барыга.
Потому что если он барыга, то и я барыга. И все, кто занимался и занимаются предпринимательством в этой стране - барыги. Барыги в глазах тех, кто ничего сам никогда не делал и только привык критиковать других.
В глазах тех, кто ненавидит всех, кто успешнее, кто богаче, кто умнее и смышлёнее.


6. Меня устраивает, что он не белый и не пушистый,. Что он сложный, неоднородный и спотыкающийся. Он такой как я - такой как вы. Такой же как мы все.
Он, как и все мы, учится жить заново. Учится на своих ошибках, на ошибках своего окружения и меняется к лучшему - зачастую под гнетом обстоятельств.
А что, разве есть другие рецепты, как меняться к лучшему во взрослом возрасте!?!

7. Я не ищу больше мессию.
Я не жду идеального президента - его не существует. И вы меня не убедите, что команда Коломойского-Зеленского, или Тимошенко-Таруты или Гриценко-Катеринчука-Томенко-Стецкива - это лучше.
А если не лучше, то зачем менять!?

Сенсация!!!
В стране, где чиновникам, депутатам и государственным управляющим не хотят платить рыночные коммерческие зарплаты, существует коррупция.

Очевидно.
Во власти и окружении Президента есть уроды, коррупционеры и дегенераты.
Так я смею вас заверить - их процент там полностью соответствует проценту аналогичных категорий уродов, дегенератов и коррупционеров у всех его конкурентов, да и в обществе в целом.
Скорость изменений власти и Президента к лучшему - прямо пропорциональна скорости изменений к лучшему нас - людей.

Теперь главное.
Вопрос того, как мы воспринимаем украинскую действительность, сильно зависит от того, с кем мы общаемся, на кого равняемся и кем себя окружаем.
Я себя окружаю успешными, образованными и самодостаточными.
Теми, кто видит в сегодняшнем дне новые возможности, кто идёт вперёд, кто развивает к лучшему себя и развивает к лучшему среду обитания вокруг себя.

Мой отец.
Компания, не получая ни копейки бюджетных денег, в 2018 году вернула себе докризисные объёмы производства электронных компонентов в штуках и вышла на довоенные обороты в валюте.
В его сфере, все основные конкуренты сохранили свои позиции и продолжают наращивать объёмы продаж.

Мой товарищ.
Работает в фермерском бизнесе. Привлек иностранные инвестиции и за последние три года построил новое перерабатывающее производство, которое уже сегодня загружено работой и сбытом на 70%. К нему уже возвращаются работать те, кто ранее работал на полях в Польше.

Мой поставщик.
Производитель деревянных изделий из Черновцов не успевает выполнять наши заказы, так как загружен заказами из Европы в три смены. А мой поставщик трикотажа, взял в аренду второй цех, так как один не справляется с увеличившимся внутренним спросом.

Мой одноклассник.
10 лет работающий в торговле детской одеждой, вчера на выставке BabyExpo представил самый большой стенд и самый обширный ассортимент из всех, которые он делал за все последние годы. Признаётся: рынок сбыта стабильно растёт, а на выставке в этом году, стало в разы больше украинских производителей.

Наша компания и два наших основных конкурента, за последние три года приросли в количестве магазинов более чем в два раза, и мы все продолжаем стабильный рост в коммерческих продажах.

В ритейле.
Работая по всей Украине, я управляю сетью из 24 магазинов, за эти 4 года с нас нигде ни разу не попросили взятку за открытие, за разрешение или откупиться от проверки.

В импорте.
Ввозя десятки контейнеров с товарами со всего мира, нам ни разу не задержали груз на таможне с целью создания проблем или получения мзды..
Досмотрели, посчитали налоги и отпустили.

Нас не доят, нам не мешают работать, нас не крышуют и не рейдерят в интересах семьи.

Меня окружают десятки поставщиков, партнеров и клиентов - у всех идёт рост и никому работать не мешают.

Мы не хотим потрясений и экспериментов - мне, как предпринимателю и человеку, нужны стабильность и прогнозируемость..

Мы видим все плюсы и минусы - плюсов больше.
Задолбали уже все эти вбросы, притягивание Порошенко к любой ситуации за уши, фейки, сливы, срывы встреч и силовые запугивания.
Он оказался не только трудягой, умеющий много и тяжело работать, но ещё и приличным бойцом, умеющим хорошо держать удар.
Именно поэтому, взвесив все за и против, на этих выборах я буду голосовать именно за Порошенко.

Алексей Давиденко