March 24th, 2019

Хороший "конструктор", правильный)

Много вопросов задают бойцы. От «сделайте полевую форму поудобней», до «у меня в пятнадцатом были классные зимние берцы, легкие и тёплые, надо такие выпускать».
Но странно - никто не сетовал на то, что запрещают давать ответку, и так далее. Даже намёка не было...


Фамилию генерала Наева я первый раз услышал в конце октября 2014 года.
Командующий сектором «Б».
Относительно молодой, как для генерала. Крутой норов. Под горячую руку лучше не попадать. Строгий, но справедливый. Да, вот такая простая характеристика...
Ожесточенные бои за аэропорт. Постоянные свистопляски в районе Авдеевки. Война тогда была другая.
Но я вот не помню каких-то бестолковых (с точки зрения батальона) решений штаба сектора.
Наоборот. Полная поддержка и помощь. Полковник, начальник связи сектора, мне лопоухому старшине, звонил чуть ли не каждый день...


Вчера довелось познакомиться с генерал-лейтенантом Сергеем Наевым.
Спокойный взгляд. Подтянутая фигура. (Потому, что не паркетный. Хотя вроде бы, зачем генералу держать себя в форме).
Вспомнили те времена. Удивительно, но командующий мгновенно вспомнил события более чем четырехлетней давности и по памяти назвал позиции которые держал наш 37 батальон осенью 2014 года...


Но речь сейчас о другом.
После его назначения командующим ООС, у российских оккупантов внезапно изрядно ухудшилось настроение.
Мокшанская краснознамённая, ордена гиви и моторолы, не единожды люлей получавшая 200-я бригада, стала пополнятся усиленными темпами.
Конструкторы «собери сыночка, прикопай под берёзкой», отправляются запоребрик ежедневно.
Да, армия соблюдает минские договорённости, хотя порой руки чешутся нестерпно.
Да, всеми любимое ОБСЕ порой вносят свою суматоху.
Но если орки начинают борзеть, то никто не стесняется.
Бойцы не сдерживают так сказать, души прекрасные порывы.
Наваливают в полный рост. «Корсарами» ковыряют позиции россиян, аж гай шумит.


Безусловно, это немного диссонирует с хотелками наших облезлых голубей мира, и мыслями талантливых полководцев о том, что нужно "просто прекратить стрелять" (а чтобы вылечиться, нужно просто прекратить лечиться - GORLIS_GORSKY).Оно то и понятно.
Это не их война.
Но подобные «светлые» мысли мало интересуют ребят на фронте.
Потому, что это они готовы драться за каждую сельскую лавочку...

Ветеран АТО
Алекс Петров
ЖЖ Украина

Дно+Дно



Тому, що в Україні немає "українських ЗМІ" - є філії російських під патріотичними назвами, так само - як і немає української журналістики, є якісь унікуми, але загалом - це банда недоучок, які дружно намагаються копіювати російських "колег" та використувують їх фейки.

Svetlana Ljubovnikova

1+1 перед виборами дніще пекельне. От, наприклад, Порошенко вкрав на 46 млрд зношених купюр, які утилізував Нацбанк, бо ніхто не бачив, як їх утилізували. От ви бачили, як їх шредером різали? Ні. Значить, їх Порошенко вкрав, це ж очевидно.

Посол Іспанії особисто вивозить речі Порошенка, сумки важкі носить - евакуює його майно. Оніщенко особисто це бачив (півпрограми «Українські сенсації» - синхрони біглого Оніщенка, ще півпрограми - якась люта пурга невідтитрованих людей, яких за кадром називають «експертами», розбавлене двома чуваками з «асоціації платників податків»).

Закон про мову - злочинний, його заборонили в Європі (?!), війна - це піар Порошенка. Безвіз нікому не потрібен, більшість нікуди не летить, бо після нього «виріс долар» (лолшто?). Порошенко втік з мітингу (похуй, що це боянистий фейк).

Нагнітання чаду адового кутєжа зненацька без пауз і перебивок переходить у 95 квартал - одухотворьонний інший кандидат крутить баранку під заспокійливу музику.

Я на фейсбучику не пишу про свої політичні вподобання, це моє інтимне діло, і зараз нікого ні за що не агітую - я про інше взагалі. «Лайфньоз» з «Раша Тудей» в компанії з телеканалом «Звізда» нервово смокчуть півника з гімна на паличці. Так цинічно сцяти в очі, як українські ручні телеканали, навіть хтонічний Сурков не вміє. Раніше таке навіть анонімні «зливні бачки» тільки за дуже великі гроші могли поставити, а тепер цим телеупирям похуй, пляшуть. Бидло все стерпить.

Можна на правах отого бидла, яке має все стерпіти, одне питаннячко: а чи не охуїли ви там вкрай, уроди?

Євген Манженко

Герой радянської історіографії Іван Сірко

Іван Виговський:
29 червня 1659 року, мій далекий предок, на чолі козацького війська, за підтримки татарської кінноти, вщент розхреначив стотисячне кацапське військо під Конотопом. Цар в паніці, москва біжить на Волгу.
Проте, тоді знайшовся такий собі "патріот" Іван Сірко, який зробив усе, щоби розпався союз Виговського з Кримом, і домігся обрання Юрасика Хмельницького.
За своїми інтелектуальними потугами, Юрасик якщо й відрізнявся від Вазеліна, то не набагато.
За це, від російського царя, Сірко отримав винагороду – "двісті золотих та на триста рублів соболів".
Україна ввійшла в період "Руїни" і втратила свою незалежність.

360 років минуло. А нас знову чекає битва.
31 березня - наш Конотоп.
Не повторімо помилок минулого.

Юлія Тимошенко знову набрехала. Вона справжня "баронеса брехні", як її назвали у німецькій газеті

ЄC спростував інформацію про антикорупційне розслідування проти Порошенка.
Європейське бюро з питань протидії зловживанням та шахрайству (OLAF) не відкривало ніяких розслідувань щодо президента України.
Про це "Європейській правді" повідомили в прес-службі Представництва ЄС в Україні.
"OLAF підтверджує, що немає ніяких розслідувань, пов'язаних з президентом України. У разі отримання будь-якої інформації, яка може бути становити інтерес для розслідування, OLAF оцінить її в контексті наших звичайних процедур", - йдеться у повідомленні.
У суботу кандидатка в президенти і лідерка партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко заявила, що OLAF і британській Офіс із розслідувань шахрайств відкрили справи проти чинного президента Петра Порошенка, повязані з корупцією.

Завтра виповнюється 20 років від загибелі великого патріота України, В"ячеслава Чорновола

Швидко й на ходу…

25 березня 2019 р., виповниться 20 років з дня загибелі того, кого назвали «останнім українським революційним романтиком».
Того, хто немов би спрогнозував свою загибель в одному з останніх інтерв’ю, відповідаючи на запитання журналіста про те як хоче загинути, сказав, що «Швидко й на ходу».

Саме 25 березня 1999 р. при загадкових обставинах трагічно загинув в автокатастрофі відомий український політичний діяч, багаторічний політв’язень радянських концтаборів, лідер Народного Руху України Вячеслав Чорновіл.
Подія сколихнула державу трагізмом і неординарністю.
Жодна з існуючих українських політичних організацій не зазнавала подібних втрат.
Навіть більше - люди такого масштабу ще не гинули в незалежній Україні.

Вячеслав Чорновіл був непересічною особистістю, самодостатньою політичною фігурою.
Його діяльність широко охоплювала всі сторони українського життя, а найголовніше – питання визвольного руху. Він був його уособленням, символом.
В кожну епоху українці мали таку символічну постать, якою у другій половині ХХ ст. був В. Чорновіл.
Гортаючи сторінки боротьби цього періоду постійно можна зауважити його ім’я саме там, де найважче, де найнебезпечніше. Дехто визнавав, що лякався радикальної і безкомпромісної позиції Чорновола з багатьох питань. Однак, признавав, що йому були вдячні за те, що вчилися на його прикладі позбуватися найогиднішої спадщини радянського режиму – страху.
Поза сумнівом, без нього, українська державність могла б не відбутися.
Те, що українська революція кінця 1980 – початку 1990-х рр. виявилася результативною багато в чому залежало від Чорновола. Він виявився серед тих великих особистостей, яким вдалося дожити до втілення своєї мети – відродження Української держави. За словами Євгена Сверстюка, Україна була для нього мірою вартостей, його релігією і метою, а не приводом до спекуляцій.

Впродовж 1990-х років, він залишався найвідомішою постаттю національно-демократичного табору і одним з найбільш яскравих та популярних українських політиків взагалі.
Харизма, невичерпна енергія, динамічність, працелюбство, працеспроможність, багатство ідей забезпечували йому поважне місце в числі найвпливовіших, а тим паче найактивніших.
Чорновіл був лідером з авторитетом якого рахувалися не лише прихильники, а й політичні опоненти. Він належав до небагатьох, яким довіряли сотні тисяч людей.
Він умів тримати лінію життя – чесну, непідкупну, порядну.
Саме Чорновіл стояв в одному ряді з Вацлавом Гавелом і Лехом Валенсою – лідерами з чистим сумлінням і сильними, попри вік, руками. Ті, хто знали його ще до відновлення незалежності зазначали, що роки партійного керівництва, парламентської діяльності практично не змінили характеру В. Чорновола.
В нього не спостерігалося снобізму та любування собою, які стали особливістю багатьох політиків його часу. У ньому впізнавали його звичну рухливість, легкість дуки та мови і скромну зовнішність пересічного інтелігента.

Заступник керівника «ТБ-Центр. Кіровоград» Володимир Нечетов, який взяв останнім інтерв’ю у В. Чорновола сказав: «Поспілкувавшись учора з Чорноволом я зрозумів, що це була надзвичайна людина… Я не знаюся на багатьох політичних течіях, для мене важлива перш за все оцінка конкретної людини. Чорновіл був людиною і політиком з великої літери».
А учасник останнього його виступу перед
Collapse )