February 5th, 2019

"Антикоррупционер" Оксана Величко не смогла объяснить, как приобрела 5 квартир и 12 земучастков

Глава наблюдательной комиссии общественной организации "Вместе против коррупции", дочь депутата Киевсовета (главы фракции "ВО "Батьківщина") Владимира Бондаренко, Оксана Величко, не смогла объяснить журналистам, каким образом ей удалось приобрести 5 квартир в Киеве, одна из которых еще не достроена, а также 12 земельных участков в элитных селах под Киевом и в Ивано-Франковской области.
Об этом стало известно из выпуска программы "Гроші" на телеканале 1+1, сообщает портал obozrevatel.com.

За последние несколько лет, семья Оксаны Величко значительно улучшила свое материальное положение.
В 2015 году Оксана Величко инвестировала деньги в строительство квартиры в Киеве площадью 30 кв. м.
В 2016 году у нее появился дом на 314 кв. м в селе Бузовая под Киевом.
Там журналисты обнаружили функционирующий отель и ресторан, магазин с сувенирами и частных зоопарк. Хотя по документам на этих землях должен находиться музей.


В 2017 году дом на 160 кв. м и еще два соседних земельных участка стали собственностью ее 19-летнего сына.

По словам Оксаны Величко, дом на сына переписал бывший муж (чиновник Фонда госимущества Юрий Величко), однако в его декларации за 2015 год ничего не говорится о такой недвижимости, а из сбережений у него было лишь 10 тыс. долларов.

Таким образом, не ясно, за какие средства был построен этот дом.
Также непонятно, почему Юрий Величко в 2015 и 2016 годах не указывал в своих декларациях 10 земучастков в селе Яблуница Ивано-Франковской области, которые с 2008 году, согласно декларации чиновницы, пребывают в имуществе у Оксаны Величко.


В то же время Оксана Величко указала в своей декларации земучастки в Ивано-Франковской области, а вот дом на одном из этих участков - нет.

Таким образом, Оксана Величко вместе с сыном владеют 5 квартирами в Киеве, одна из которых еще не достроена.
А также 12 земельными участками в элитных селах под Киевом и в Ивано-Франковской области.
Остается открытым вопрос, на какие средства они были приобретены.

Люті новини

1. Отвали, немытая! И лапти забери! - Депутаты Европарламента выступили против террористической страны "России".
Комитет по иностранным делам Европарламента принял доклад латвийского депутата Сандры Калниете об отношениях между ЕС и "России".
В докладе указывается, что агрессор больше не может считаться стратегическим партнером Евросоюза, соглашение о партнерстве и сотрудничестве необходимо пересмотреть, а санкции усиливать, если страна-агрессор не прекратит незаконные действия.

Члены комитета по иностранным делам Европарламента осудили незаконную аннексию Крыма, агрессию в отношении Украины, кибератаки мокшанской разведки и дестабилизацию ситуации в ЕС.
- Канада отказалась аккредитовать РосСМИ на заседание "Лимской группы", на которой будут разрабатывают мирные пути решения ситуации в Венесуэле. В допуске на мероприятие отказали лаптевым агентствам "Спутник", "РИА-Новости" и "ТАСС". При этом не допустили на заседание и собственного корреспондента агентства "ТАСС", который имеет постоянную аккредитацию в парламенте Канады.
Все нормальные страны признали переходным президентом Венесуэлы Гуайдо. Сейчас идут переговоры США с Китаем о его признании, после чего режим Мадуро рухнет окончательно. Решение лаптей никого не интересует, потому что после Венесуэлы, они на очереди.
- Украина продолжает сокращать железнодорожное сообщение с немытой Кацапией: УкрЗалізниця приняла решение сократить количество поездов.
С сегодняшнего дня, поезда Одесса-Москва и Харьков-Москва будут ездить вдвое реже.
Как сообщается, железнодорожный поток пассажиров между Украиной и странами Евро союза прямо пропорционально увеличивается с уменьшением потока в зомбиленд.
Всего в ЕС и обратно, с августа 2018 году до января 2019 года, перевезено 362,9 тыс. пассажиров, а в Лаптестан и обратно - 329,4 тыс. пассажиров.
Есть надежда, что в ближайшие пару лет, пассажиропоток в мордор упадет до нуля, из-за отсутствия оного.


2. ГенПрокуратура Украины отрыла криминальное дело против Медведчука.
Долго чекистская подстилка держалась, но подвел длинный язык и безнаказанность.
Материалы уголовного производства против Медведчука предадут в СБУ.
Что-то подсказывает, что Мертвечуку будет объявлено не только об госизмене, но и "законопатят" это дело показаниями Рубана и Гади, поди уже созрели.
Каждый факт по отдельности, на срок не тянет, а в совокупности - картина маслом.
На Лубянке горят анусы - ихний сексот встрял по самые помидоры.
Судя по истерике, попадалово серьезное.


3. Государственному бюро расследований (ДБР) поручено расследование уголовного производства по проверке деятельности всех бывших министров обороны и руководителей Генштаба с 1991 до 2014 годы, чтобы определить, кто из них стал "генератором уничтожения военного потенциала" украинской армии.

4. "Русские не сдаюцца": На Ближнем Востоке "Сирийские демократические силы" (СДС) взяли в плен шестерых боевиков созданного большевиками "Исламского государства".
Среди них оказался уроженец Тюмени Дмитрий Семенов.


5. Чем ближе выборы, тем меньше различимы зрадофилы и мокшанское быдло.
Те и другие накидывают на Порошеко, на церковь; те и другие постят Шария и Добкина, новости дырляндии, дедывоевале.
В общем, такая термоядерная блевотина, что лучше без противогаза и ОЗК к ним не потыкаться.
Дошло до того, что зрадолюбы мешают с говном ветеранов российско-украинской войны.
А это уже диагноз кацапизма.
За последние время не видел такой слаженной работы Ольгино с зрадоманьками, одни гавкают, другие похрюкивают им в унисон.
А вы неплохо спелись, как я посмотрю.
Брат нашел брата.
Чем ближе выборы, тем больше черти беснуются: Олежка в Раде блокирует трибуну, пока не снизят тарифы на газ, коммуналку и не повысят пенсии всем и вся в Украине! Уволить руководство Нафтогаза, в унисон с Газпромом.
Юля кричит и машет декларациями Порошенко и требовала срочно убрать Порошенко.
Вилкул потребовал разорвать все соглашения с ЕС, хочет вне блоковый статус.
Знаете, что мне все это напоминает?
Предсмертную конвульсию, с клокочущим, хриплым, частым, судорожным дыханием с большой амплитудой, рот широко отрыт, вот вот появится пена, потеря сознания, расширение зрачков, угасание реакции зрачков на свет, исчезают роговичный, сухожильные и кожные рефлексы.
Кесарю-кесарево.


Все будет Украина! Я узнавал...
Слава Украине!

И.Лютый

Рыговские кадры Жульки Тимошонки

Кажется, у Юлии Владимировны в Киеве начало припекать.
В принципе, это ожидаемо - Киев точно не относится к тем городам, где у Тимошенко сильные электоральные позиции. Скорее, наоборот.
Киев Юлию Владимировну очень не любит и, похоже, любить не собирается.
А голосов, тем временем, дает много.
Поэтому борьба за киевского избирателя всегда идет нешуточная.


По упорно курсирующим слухам, главой своего киевского избирательного штаба, Тимошенко назначила Аллу Шлапак.
Даму не простую, а очень непростую.
В послужном списке у Шлапак - работа на Черновецкого, подгон титушни к Киевраде, бурная агитация за Януковича даже.

Во время работы на Черновецкого, Шлапак удачно провернула несколько коррупционных схем, самая громкая из которых — продажа фирмы «Киевгорстрой» зятю Черновецкого.

Но после того, как Леня-Космос усвистал в Грузию, пани Шлапак нужно было куда-то деваться - туда, где тепло и сытно. Тепло и сытно в то время было у регионалов, туда и пошла.
И наработанную базу титушек с собой забрала. И даже знаменитых «бабушек Черновецкого» пристроила к делу, агитировала с их помощью за Януковича в 2010 году.


В январе 2014, пани Шлапак попыталась в Страсбурге рассказать европейским парламентариям, какой Янукович душка, и какие злые маргиналы собрались в Киеве на Майдане и душку прогнали.

Теперь же, пани Алла снова всплыла в нашей нескучной ополонке.
Снова перед выборами. Отработанные схемы никуда не девались, титушки и бабки в волохатых шапках тоже, только хозяин поменялся и стал хозяйкой.
Киев снова ждет гречку, бабушек и скупку голосов.


Сієм, сієм, посіваєм! 😂

О.Монова

Один із засновників Української Гельсінської групи Мирослав Маринович: чому я голосуватиму за Пороха

Мене звинувачуватимуть у «порохоботстві» та «виборі меншого зла». Та дарма: будучи сам не святим, я не виглядатиму на політичному олімпі появи святого

Досі я уникав прямої відповіді на питання, за кого голосуватиму, позаяк сам хотів зорієнтуватися і визначитись.
Але настав час, коли треба зважуватися.
Ціна питання стала дуже високою: на кону, як завжди в час захисту незалежності, – існування держави.


Недарма кажуть, що в Україні таки маємо демократію, оскільки ніхто не може передбачити, хто переможе на президентських виборах. Нинішня кампанія це лише підтверджує.

Водночас передвиборча кампанія – це як хронічний бронхіт: проходить болісно, триває довго. Наче й не смертельно, а організм увесь розбитий.

Вражає, скільки суспільної каламуті виходить назовні. Кількість кандидатів починає свідчити про появу національного «спорту»: «А ти подався у кандидати в президенти?». Звичайно, серед очікуваних і прогнозованих є ті, для яких президентська кампанія – насправді кампанія парламентська. Що ж, політичний досвід – теж важлива річ. Проте у буцімто збіднілій Україні чомусь щоразу більше охочих заплатити 2,5 мільйона гривен за право гордо записати у своєму резюме: «Кандидат на посаду президента України (2019)».

Вибори – дзеркало нашої політичної і життєвої культури
Вражає і моральна каламуть: гордо описувати у Facebook свої шапкові пригоди у Давосі, навіть не тямлячи, що цим зганьбив увесь свій народ. Несмачно виглядають і випадки неподавання руки президенту країни за кордоном чи дрібні розборки між собою. Гонористі амбіції не замінять морального авторитету.

А ще вражає рівень обговорення виборів самими журналістами. Схоже, вільний стиль коментарів, який раніше був притаманний лише домашнім дискусіям на кухні, стрімко перекочовує в наші медіа. А що чекати в останній тиждень перед виборами, коли на нас вихлюпнуться усі «викривальні» політтехнологічні заготовки! Впору нам буде, як Одіссеєві, затулити всім вуха воском!

Одне слово, вибори – дзеркало нашої політичної і життєвої культури.

Та хай там як, але вільні вибори – велике завоювання народу, а тому визначатися нам усім треба. І що більше множиться число кандидатів, то чіткіше визріває рішення: я голосуватиму за Порошенка. Як виборець, я знаю його здобутки, а тому можу припустити, чого слід очікувати від нього. І також знаю його слабинки, а тому уявляю, яких дій можу домагатись від нього як від головного менеджера країни.

Розумію, що мене звинувачуватимуть у «порохоботстві» та «виборі меншого зла». Та дарма: будучи сам не святим, я не виглядатиму на політичному олімпі появи святого.
Моє завдання як виборця – маючи перед собою неідеальних кандидатів, вибрати того, хто на найближчу каденцію якнайкраще забезпечить інтереси України. І на мою думку, йдучи за цим критерієм, баланс «за» і «проти» найкращий у Порошенка. І мій обов’язок як виборця стежити за своїм неідеальним обранцем і піднімати голос, якщо його дії суперечитимуть інтересам суспільства.


Останнє надзвичайно важливе для збереження згаданого балансу. Президент відчуває величезний зовнішній тиск – з боку донорів, світової спільноти, європейських партнерів. Є і внутрішній тиск – з боку олігархів і політичних опонентів. Але щоб президент рухався у бік ефективних реформ (особливо тих, які зачіпають інтереси олігархів), зовнішнього тиску замало. Потрібен потужний тиск із нашого боку – з боку громадянського суспільства. При цьому тиск «точковий», конструктивний, якому суспільство має ще прискорено вчитися. Це піде на благо і країни, і самого президента.

А тепер спробую відреагувати на найбільш обговорювані питання. І почну з тих двох сфер, у яких повноваження президента найочевидніші, а саме: безпека і дипломатія.

Безпека

В умовах гібридної війни з Росією, яка відверто домагається знищення української державності, для мене критерій безпеки – головний. Зберігши державу, ми зберігаємо шанси вирішити проблеми корупції та верховенства права у найближчі п’ять-десять років. Втративши державу, ми домагатимемося прав людини, але вже у сибірському ҐУЛАҐу.

Я щиро вдячний нинішньому керівництву за збереження держави. Скажете, що вона неідеальна? А ви запитайте у пересічного француза чи британця, чи вважають вони свою державу досконалою. Чи були помилки Порошенка як головнокомандувача? Вочевидь були. Та мене вражає наївна віра деяких виборців, що у Юлії Тимошенко чи Володимира Зеленського помилок у якості головнокомандувача не буде. Протягом першої каденції доказів того, що Петро Порошенко докладав титанічні зусилля ради збереження держави, більш ніж достатньо. Тому я готовий довірити йому керування державою і на другу каденцію.

І якщо коротко: оскільки для Путіна Порошенко – ворог № 1, то я голосуватиму саме за нього. Крапка.

Проте голосуватиму за нього я не безоглядно. Як виборець, я мушу домагатися, щоб Порошенко взяв Collapse )

Цікава "закономірність"

Цікава закономірність: як тільки ГПУ відкриває справу проти якоїсь одіозної особистості - НАБУ відкриває справу проти ГПУ...
От і цього разу:
5.02.2019
- ГПУ відкрило справу проти Медведчука;
- НАБУ відкрило кримінальне провадження проти ГПУ;

І хто тут "ворон воронові", панове антикорупціонери?

Та, знаю, знаю - випадковість, вже вкотре випадковість..

Іван Виговський