May 1st, 2018

Розкол в УПЦ МП. Священики відмовляються заповнювати бланки проти помісної церкви

У Кам’янець-Подільській єпархії УПЦ МП та частково у Київській священнослужителі відмовляються заповнювати бланки під зверненням до вселенського патріарха Варфоломія з проханням не створювати на основі "розкольницьких організацій" Українську автокефальну церкву.
Про це у Facebook написала київська журналіста та координатор групи "За єдину помісну церкву" Ярослава Міщенко, білш відома під творчим псевдо "Лана Самохвалова":

"Ну що, до Синоду є ще плюс-мінус місяць. А перетерпіти це якось треба, то буду повідомляти як і що.
Або ми станемо поколінням, яке отримало Незалежність, вберегло Україну та здобуло Помісну Церкву.
Або голова зовнішньої розвідки Росії отримає ще один орден.
Бо перший - за “церковні спецоперації” - він отримав у 2008 році, коли зірвав визнання УПЦ КП та УАПЦ.


Але почну з подяк.
Я дякую священикам та благочинним Кам’янець-Подільської єпархії, ще одній, яка погодилася на автокефалію майже повним складом, частково — Київської за те, що вони відмовилися від ганьби — централізованого заповнення “листів - ябєд” святійшому Варфоломію, умовляючи святішого не “давати розкольникам” визнання. Дуже цікаво, що там відбувається на Волині. Дорогі отці, я віддаю вам належне: я розумію, як ви уразливі, розумію, що вам знадобилася вся ваша мужність. Не жалійте про це. І, не хочу підігрівати ваше самолюбство (але не втримаюсь): в історії створення цієї Церкви ваші імена ніколи не будуть вкриті ганьбою, бо ви будете її співтворцями. Ви будете серед тих, хто вивів наш народ з московської юрисдикції і позбавив їх страшного внутрішнього дисонансу. Ми добре знаємо, що православна паства у питаннях віри завжди думає думки своїх священників. Члени нашої групи — не виключення. Ми теж думаємо думки священиків, священиків з команди Блаженнійшого Володимира. Всі найосвіченіші священики УПЦ за автокефалію.


Дякую журналістам. Признаюся, що я розраховувала на нейтрально-позитивне ставлення з боку журналістського корпусу. Але новину про спробу централізованого зриву Томосу взяли практично всі видання. Ви взяли не тому, що вона була гаряча (хоча вона була гаряча), не тому що була важлива (хоча вона була важлива) , а тому... що вона вас обурила. Я знала, що в української журналістики є принципи, але в неї ще є серце. Навіть ті, хто вважає нас трохи ем-м-м-мракобісами))), розуміє епохальність події. Пам’ятаєте останню фразу Секретного дос’є? Новини — перша чернетка історії. Це так цінно, що цю історію пишуть не якесь там Газпроммедіа, а ми з вами. І ще прошу. Не залишайте нас до дня Синоду.

І позитивна новина.
Бачте попіл на малюнку?
Це горів стос бланків на одній Херсонській парафії УПЦ МП.
Одразу після літургії священик показав бланки листів і вся парафія одностайно вирішила спалити оці бланки"

ДемОрда - секта клоунов с мутным финансированием. Тьфу.

"Я не выбираю президента, партию, врача, учителя, сантехника, строителя, маляра, электрика, водителя машины, швею по признаку "наличие у них чувства юмора и умение классно стебаться".
Меньше всего меня интересует, есть ли у них указанные качества, когда мне просто нужен профессионал"
Н.Теодорова


…А вот полюбуйтесь на уровень и стиль общения лидеров ДемОрды с простыми украинцами:





Лихо від ідеалістів

Все більше я переконуюся що найбільша загроза для України – не корупція, не еміграція і навіть не Росія. Найбільша загроза – це ті наші громадяни, які досі живуть переконанням «ми наш – ми новий світ збудуймо!»
При чому, я маю на увазі не комуністів та інших шанувальників ідей Леніна, Троцького та Че Гевари.


Я про тих, хто оцінює навколишню реальність порівнюючи не зі зробленим раніше, а виключно зі своїми хатєлкамі.
Про тих, хто хоче ідеальної країни тут, зараз і негайно, при чому такої самої як на Заході.
При чому, не як все на Заході (німецької реєстрації, британських черг та французьких штрафів на дорогах вони не бажають) а тільки в тій частині, яка подобається їм особисто.
Я про осіб, які у всьому щиро прагнуть ідеалу.


Ідеалістом бути гарно і просто.
Воліти аби «справедливість для всіх» приємніше і простіше ніж думати як закрити нестачу суддів в Україні (біля 20% до речі).
Бажати соціальної політики як на Заході, всім подобається більше ніж підганяти роздуту раніше соціалку під можливості державного бюджету.
Вимагати аби мінімальна з/п була як в Австрії – це вам не думати як заохотити громадян зчепити зуби і відгризти ще невеличкий ринок збуту, який підніме ВВП країни на 1-2%.
Волати «ні корупції» - не роками керувати колективом, де кожен намагається поцупити як не пачку електродів, то десяток гайок – а як піймають за руку, заявляє «та ти сам такий, всі ви-керівники однакові!»


Ідеалісту не треба вислухувати потоків критики – на його боці моралісти всього світу.
«Хіба це погано, що кожна літня людина має гідну державну турботу?!» - запитує нас ідеаліст, і ми мусимо зізнатися – не погано.
А питання, де взяти на те грошей, ресурси і людей, які якісно турбуватимуться про літніх людей, а не відбуватимуть години (в чому знову таки виною буде держава) – цих питань ідеаліст не ставить.
«Хіба погано, якщо в України зарплатні будуть як у Польщі?»
Непогано. Але.
Скільки милих серцю ідеаліста літніх людей і бюджетників залишаться без пенсій, аби держава зменшила податки, і наскільки жорсткішим треба зробити трудове законодавство, аби підвищилася продуктивність праці (я знаю від заробітчан у Польщі, в ЯКИХ умовах вони там заробляють ті зарплатні) – це ідеаліста не цікавить.
Він не пропонує. Він гучно запитує.
«Хіба важко прокласти в Україні гарні дороги?»
Так, трясця, важко, бо грошей – обмежена кількість, а пан-ідеаліст хоче водночас аби дороги прокладали турки і аби український шляхобудівик не залишився без роботи.


І бог би з ними, з хаєлкамі ідеалістів – що узяти з убогих?
Лихо в тому, що спостерігаючи за різноманіттям ідеалістів від 1991 р. починаючи, я регулярно помічаю як найбільш горласті з них натхненно обростають садибами, машинами, яхтами та іншими предметами розкошів. Що знову таки не заважає їм не пропонувати, а гучно запитувати…
Бо виборці, які роблять ідеалістів владою – такі самі ідеалісти…


Я не знаю чому так – чому українці так схильні до ідеалізму?
Звідки це в нас? Українці завжди були відомі як гарні хазяї, а отже причинно-наслідкові зв’язки мусили б уміти будувати. Мусили б розуміти що безкоштовне сало існує тільки в мишоловках, а під солодкі казки лізуть під спідницю. Тим не менше, з цим стикаєшся знову і знову. І Бог би з ним, якби стикався я з цим лише серед осіб неосвічених, які все життя живуть казками. Але…


Гірко коли на ідеалістів скрізь і поруч наштовхуєшся серед людей інтелектуальних, яким ніби мали б зрозуміти що, по чому і звідки береться? Але ні.
Саме ці люди нагадують подекуди ПТУшників, що розглядають «Playboy»: жадане – поруч.
Пару разів побачивши Захід, вони переконані – все просто насправді!
Поміняти в державі кілька керівників – і Захід буде тут, за вікном.


Що поробиш? Гасло «курва, працюй» у нас сприймає людей набагато менше, ніж привабливо-солодке вакарчуковське «вимагай більшого».
Вимагати – не працювати, руки не сверблять.


На жаль, я знаю ще й історію.
«Землю зрадників – всім хто з царем» - це звучить набагато привабливіше ніж податки та козацькі реєстри Мазепи. Тільки закінчилася підтримка царя українцями-ідеалістами тоді чомусь латифундіями Меншикова і Малоросійською колегією.
«Землю – всім, права – трудящим, диктат української мови» зразка Винниченка і Петлюри звучать набагато привабливіше ніж земельні, освітні та судові реформи гетьмана Скоропадського.
Лихо в тому, що перемога Винниченка та Петлюри над Скоропадським призвела в результаті до зникнення України, до Голодомору та до русифікації.
Не могла не привести, по суті.


Історія України доводить – успіху українці раз за разом добивалися там, де діяли за огидним принципом «курва працюй». Там – де під три чорти посилали ідеалістів.

Та як довести це ідеалістам сучасним?

Д.Вовнянко

Майк Помпео отправился в Израиль, причём, не с очередной мирной инициативой

Когда Госсекретарь Майк Помпео, едва ли не назавтра после утверждения Конгрессом, отправился в Израиль, причём, не с очередной мирной инициативой, я понял, что происходит нечто незаурядное, но решил, что речь о Сирии.
Сегодня понятно, что его позвали ознакомить с невероятным достижением Моссада в вопросе иранской ядерной программы.
Министр обороны Либерман сразу после этого отправился в Пентагон.
Вкратце, новости и выводы таковы.

1. Израильтяне похитили полтонны иранских документов, доказывающих, что Иран изначально лгал об отсутствии военно-ядерной программы.
2. Практически у них готовы пять ядерных боеголовок и средства доставки двух тысяч километров (например, до Риада, Москвы и Тель-Авива).
3. Международное соглашение с Ираном, по которому Запад выдал Тегерану миллиарды замороженных средств и снял санкции, изначально было бессмысленным и базировалось на ложной информации.
4. "Голубь мира" Обама сделал наш шарик очень опасным местом для жизни.
5. Ужесточить свою позицию по иранскому вопросу придётся на фоне скандала не только американцам (Трамп давно высмеивает пресловутое обамовское соглашение с атоллами), но и европейцам.
6. Путин уже обзванивает европейских лидеров, убеждая их не отказываться от договора со едва не единственным своим нынешним союзником. Факт, что фанатичный и безумный режим обзаводится оружием, от которого в перспективе русские сами могут пострадать, его, похоже, не беспокоит.
7. 12-го мая Трамп должен объявить своё решение о судьбе ядерного соглашения с Ираном. Сейчас начнутся очень интенсивные контакты между странами-подписантами и Ираном. Жаль, что я не владелец попкорновой фабрики.

Карл Волох