May 9th, 2017

Два слова о патриотах Луганщины

Станица Луганская. Глава РДА Юрий Золкин и Наталья Павловна.
От этого кабинета до неподконтрольных территорий - каких-то метров 800.
"ЛНР" натурально видно в окно.
А окна в его кабинете - нет ни единого без дырки от пули или осколка... Рассказать все, что здесь увидел, нет времени пока, но позже расскажу.
Скажу только, что это золотые люди.
Такие, каких встретишь только на войне.
Одни из тех, на ком и держится Украина.

Собирают флаги со всей Украины и всего мира. Просят всех прислать свой.
1 июня будет большая выставка.

Для них флаг вашего города/страны - это больше, чем просто флаг. Это знак внимания, знак, что они не одни.
Что Украина и мир с ними (в 5км от границы с россией и в 800 метрах от лнр).
Если кто-то захочет тоже отправить - помогу связаться.

Гоша Тихий

Французська формула пошани ветеранів - для України

Влучно сказана фраза - це як спеція: може підсилити смак, а може зіпсувати страву.
Цього року під час Хвилини Миру (а раніше під час відкриття української версії "Спасибо деду за победу", так, на жаль придумати своє у кріейторів забракло, правий таки був Пєлєвін) вуха багатьох з нас різанув реверанс в бік Червоної Армії і радянських партизан.

Мається на увазі саме та армія, частини якої у 1932–1933 роках військовою силою забезпечували утілення в життя сталінської політики Голодомору?
Солдати якої зґвалтувала половину Німеччини?
Котра у 1939 – 1940 рр. спільно із нацистами знищила незалежні Польщу, Литву, Естонію, Латвію, фактично розпочавши Другу Світову?
Це та армія, що здалася в полон в перші місяці боїв із вермахтом, здалася в кількості майже 3 мільйонів бійців? Котра у 1944 р. дозволила втопити у крові Варшавське повстання?
А партизани, це ті, на диверсії яких окупанти нищили українські села?

Україна досі боїться визначитися в своєму ставленні до армії СРСР. Боїться на офіційному рівні говорити, що ЧА (під будь-якою назвою), це машина смерті, що молола життя своїх (!) солдат не озираючись на втрати. Життя цивільних взагалі в розрахунок не бралися. Молола самодурно, безглуздо, нікчемно.
Цій структурі слава? Окрема тема розмови про міфи щодо ЧА в Другій Світовій. Окрема мова, це співвідношення втрат СРСР і Німеччини, ставлення обох країн до своїх армій. Про це якось іншим разом...

Зараз про шану.
Навіщо долю окремо взятого солдата, що потрапив у вир війни, загинув або вижив, навіщо його ототожнювати із армією країни, що розв’язала цю війну?

Гарний допис є в Дмитра Кулеби тут в ФБ.
Про те, як Франція знайшла свою формулу ставлення до Другої Світової і ДО УСІХ французів, що воювали НА УСІХ фронтах війни В УСІХ АРМІЯХ.
Проста формула. Людяна. Чесна.

Чи могла сьогодні Україна промовити таку ж?
Так. Як би вона звучала?

Просто:
"Слава і честь кожному українцю, що віддав своє життя в боротьбі проти нацизму. В усіх арміях світу. На усіх фронтах. Слава і честь кожному воякові, будь-якої національності, що боровся із більшовизмом за незалежну Україну. Ми шануємо вас усіх. Ми будемо намагатись пам’ятати кожного. Адже війна не завершена, допоки спочинок не знайшов останній її солдат."

Це повага до тих, хто волею долі опинився в окопах кривавої м’ясорубки?
Так.
Повага до усіх сторін? Так.
Це визнання, що багато з тих, хто був в лавах ЧА не мав вибору і не міг не бути там? Так.
Але чи це слава ЧА?
В жодному разі ні.
Вміти ділити "славу ЧА" і повагу до простого солдата - це просто.
Варто захотіти.


В.Гайдукевич
 

Парад победабесия в Кацапии:


...Ну и палубная авиация 6 поколения, освоившая не только посадку на авианосец, но и под него...

- А вот проходит колонна моряков с "Кузнецова",
По чёрному смраду, исходящему от колонны, мы видим, что моряки как бы говорят нам — мы здесь, мы идём!

Из книги фронтовика Н. Н. Никулина «Воспоминания о войне»

«Поразительная разница существует между передовой, где льется кровь, где страдание, где смерть, где не поднять головы под пулями и осколками, где голод и страх, непосильная работа, жара летом, мороз зимой, где и жить-то невозможно, — и тылами.
В тылу - другой мир.
Здесь находится начальство, здесь штабы, стоят тяжелые орудия, расположены склады, медсанбаты. Изредка сюда долетают снаряды или сбросит бомбу самолет. Убитые и раненые тут редкость.
Не война, а курорт!
Те, кто на передовой — не жильцы. Они обречены. Спасение им — лишь ранение.
Те, кто в тылу, останутся живы, если их не переведут вперед, когда иссякнут ряды наступающих. Они останутся живы, вернутся домой и со временем составят основу организаций ветеранов.
Отрастят животы, обзаведутся лысинами, украсят грудь памятными медалями, орденами и будут рассказывать, как геройски они воевали, как разгромили Гитлера.
И сами в это уверуют!
Они-то и похоронят светлую память о тех, кто погиб и кто действительно воевал!
Они представят войну, о которой сами мало что знают, в романтическом ореоле.
Как все было хорошо, как прекрасно! Какие мы герои!
И то, что война — ужас, смерть, голод, подлость, подлость и подлость, отойдет на второй план.
Настоящие же фронтовики, которых осталось полтора человека, да и те чокнутые, порченые, будут молчать в тряпочку. А начальство, которое тоже в значительной мере останется в живых, погрязнет в склоках: кто воевал хорошо, кто плохо, а вот если бы меня послушали!»

Н. Н. Никулин «Воспоминания о войне» 2007

К плешивой гниде Путлеру никто не едет...

Парад Победы 2010 года: рядом с Путиным - 23 главы государств, в том числе - стран антигитлеровской коалиции
2015 - Си Цзинпин, Назарбаев, Кастро, плюс Монголия, Вьетнам. Но стран Запада уже нет на параде.
2016 - Назарбаев. Один.
2017 - только Додон...


И.Яковенко

РПЦ - секта антихристов

Митрополит Екатеринбургский и Верхотурский Кирилл в интервью региональным телеканалам назвал годовщину Победы в Великой Отечественной войне - «народной Пасхой»...

РПЦ - секта сатанистов.
Если день победы для этого ГБшного поца - "народная Пасха", то что же тогда для него Церковная Пасха?
Ненародная? А какая?
Официозная?
Секта антихристов.

Еще 5 лет назад Одесса, Днепр, Николаев, Харьков были полностью ватные

Народ, успокойтесь и не впадайте в панику.
Все эти рецидивы болезни типа Днепра воспринимаются совсем по-другому, если вспомнить, что еще 5 лет назад провокации происходили исключительно во Львове, а города типа Одесса, Днепр, Николаев, Харьков были полностью ватные.
Я помню еще времена, когда националистов безнаказанно били в Одессе и свободно орали, что Адеса - рузьке горад.
А теперь за подобное - быстро прилетает в чердак практически везде по Украине.
Украинская мысль конкретно сместилась на восток.
И если так пойдет, то через пять лет вату пи@дить будут уже в Москве.
А пока нафталиновые шизофреники, коммуняцкие недобитки и потомки оккупантов водють свои хороводы и радуются, что их на всю Украину еще набирается 10 калек.
Пусть.
У них раз в год праздник, а у нас в это время десятки новых бригад ВСУ, крепнет НГУ, СБУ и полиция.

А вообще, да, среди нас живут ватные колаборанты. Сюрприз. В Украине наша власть - и они ссут.
Но обязательно ударят в спину, если Украина сама себя сожрет.
Пусть для вас это будет напоминанием.
(с)

Шикарний офіс Парасюка у Львові

Скромненько — 250 квадратів у новому бізнес-центрі)
І автівки прикольні: номера-двійники, перебитий vin-код, "Фольксваген", який став причепом...

Цікава нерухомість знайшлась у виправленій декларації Володимира Парасюка.
Якщо вірити доповненням від 6 квітня, нардеп з вересня минулого року орендує у ПП «Майя» чимале офісне приміщення — 250 м2 — у Шевченківському районі Львову.
Ціни на оренду комерційної нерухомості тут варіюються від 100 до 800 грн за м2.

Зокрема, за офісні приміщення приблизно такої ж площі орендодавці просять від 27 000  до 45 000 гривень на місяць. Враховуючи, що офіс народного депутата розташований у новому, щойно у 2015 році відкритому бізнес-центрі «Легенда-Клас», говорити про нижню цінову межу не доводиться.
Словом, задоволення не з дешевих, навіть для
Collapse )