March 5th, 2016

Сьогодні - день народження Володимира Івасюка

Сьогодні - день народження Володимира Івасюка.
Того самого, якого так само сильно боявся Мордор, як зараз боїться Наді Савченко.
Сила духу, магія таланту, сила справжньої творчості, внутрішня свобода завжди лякали це імперське утворення сильніше за будь-які виступи і промови.

Пам'ятаю як ще на зорі незалежності читала спогади тих, хто вперше на початку 70-х почув "Червону руту".
Як українці, вже дресировані, забиті, принижені, зросійщені, раптом піднімали голову і відчували в
собі голос землі і своїх предків.
Як юний хлопець з Буковини, який насмілився творити українську пісню не малоросійську, не селюцьку і шароварну, не про трактористів і колгоспників, а ніжну, поетичну і осучаснену народну, несвідомо розбудив у душах людей "те, що не вмирає".
Творив, не розуміючи до кінця, що підписав собі вирок ще тоді, коли написав ту незабутню "Червону руту".

Підписав, бо не відчував меж визначеної в Москві "творчості", за які хохлам в союзі нєрушимом виходити категорично заборонялось.
Бо ж нєсогласних можна було кинути за грати, в психушки, в табори, залякати, знищити морально, а що можна було зробити з композитором, який всього лише завдяки декільком пісням став медіумом для української душі в застійні брежневські часи?
Цю душу можна було тільки вбити, вбити брутально, демонстративно, цинічно, жахливо...
Щоб повернути її в стійло. На жаль, нам і зараз дуже бракує таких лицарів духу, як Івасюк........
Давайте частіше слухати його чарівні пісні, щоб жодні політичні симулякри, сурогати і інші імітататори не давали нам забути про нашу сутність, про нашу справжню душу, про те, якими ми є насправді.
(Олена Чернявська)


Откуда есть пошло 8 марта... Клара, Роза, Коллонтай, - кого хочешь выбирай.

Оригинал взят у mysliwiec


Официальная версия СРСР гласит, что традиция отмечать 8 марта связана с "маршем пустых кастрюль", который провели в этот день в 1857 году текстильщицы Нью-Йорка.
Они якобы протестовали против неприемлемых условий труда и низких зарплат.
Интересно, что в тогдашней прессе не было ни одной заметки о такой забастовке,а историки выяснили, что 8 марта 1857 года – было воскресеньем. Весьма странно устраивать забастовки в выходной.

В 1857 году в Нью-Йорке женщины действительно протестовали, но были это не текстильщицы, а проститутки,которые требовали выплатить зарплату матросам, которые воспользовались их услугами, но не имели денег заплатить.

В 1894 году, 8 марта, в Париже проститутки снова провели демонстрацию. На этот раз они требовали признать их права наравне с теми, которые шьют одежду или пекут хлеб, и учредить специальные профсоюзы.

Это повторилось и в 1895 году в Чикаго, и в 1896 в Нью-Йорке – незадолго до памятного съезда суфражисток в 1910 году, где и было решено объявить этот день женским и международным, как это предложила Цеткин.

Сама Клара Цеткин тоже проводила подобные акции. Все в том же 1910 году, вместе со своей подругой Розой Люксембург, она вывела на улицы немецких городов проституток с требованием прекратить бесчинства полиции.

Вот только в советской версии истории проституток заменили на “трудящихся женщин”.

В СРСР этот праздник притащила подруга Цеткин, пламенная революционерка Александра Колонтай.

Та самая, которая покорила Советский Союз “великой фразой”:
-“Отдаваться первому встречному мужчине надо так же легко, как выпить стакан воды”.

8 марта стало официальным праздником в СССР в 1921 году.


kp.ua/Комсомольская правда




Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/

Анекдот

Приходит мужик в российский бар. Заказывает кружку пива.
Бармен:
— Двести рублей.
— Всегда же по сто было...
— Теперь так: сто рублей за пиво, и сто рублей на Крым.
Мужик, вздохнув, достает двести рублей.
Бармен берет и протягивает ему сто рублей сдачи.
–????????
— Пива нет.