До України повернули військово-морський прапор УНР
Прапор зберіг капітан-лейтенант флоту УНР Святослав Шрамченко - творець українських комітетів в 17-му на Балтійському флоті, офіцер морських міністерств Української Держави гетьмана Скоропадського та УНР, учасник підняття українських прапорів у Севастополі 29 квітня 1918 р.
Про ті події - з мого роману "Заколот проти Петлюри":
"Рада іще домовлялася в Брест-Литовському з німцями про мир, коли запорожці перейшли у наступ і погнали червоних назад – на Схід.
– Хлопці! На багнети! – гукали молоді поручники.
Запорожці викинули червінців з Житомира. До загону линули добровольці – і загін перетворився на Запорізьку бригаду.
– Козаки! Попереду – столиця! – закликали курінні.
Чеканним кроком запорожці промарширували київською бруківкою.
А волонтерів більшало – Запорізька бригада невдовзі стала Запорізькою дивізією.
– Гей! А що ж то за Україна без Полтави? – глузливо питали командири.
Над звільненим містом було піднято український прапор. Дивізія й надалі росла, і розрослася так, що перетворилася на Запорізький корпус армії УНР.
Коли 2-й Запорізький полк підполковника Болбочана крокував вулицями звільненого Харкова, зі стін на козаків дивилися об’яви з обіцянками величезної нагороди «за голову старорежимного генерала Балбачана».
Але запорожцям марення більшовиків були байдужі.
На них чекали Донбас, Подніпров’я і Крим.
Випереджаючи неспішні полки німців, вони без бою зайняли Катеринослав, а потім розсіяли по степах банди анархістів Марусі Нікіфорової та Нестора Махно.
– Слава! На Крим! – ревіли запорожці, долаючи на мотодрезинах замінований залізничний міст через Сіваш.
Під їхні чоботи гостинно стелилися шляхи щирого Криму. Похід, розпочатий з наради у Гнатівці, закінчився парадом на вулицях Сімферополя, мешканці якого радо вітали вояків, що марширували під розгорнутими українськими знаменами..."
І ще - закінчився підняттям українських прапорів над кораблями Чорноморського флоту.
Подія викликала невдоволення німців.
Але невдовзі гетьману Скоропадському вдалося переконати союзників передати кораблі Україні.
Їх би й передали - якби не протиГетьманське повстання...
Військово-морський прапор УНР - знову в Україні.
Д.Вовнянко
Про ті події - з мого роману "Заколот проти Петлюри":
"Рада іще домовлялася в Брест-Литовському з німцями про мир, коли запорожці перейшли у наступ і погнали червоних назад – на Схід.
– Хлопці! На багнети! – гукали молоді поручники.
Запорожці викинули червінців з Житомира. До загону линули добровольці – і загін перетворився на Запорізьку бригаду.
– Козаки! Попереду – столиця! – закликали курінні.
Чеканним кроком запорожці промарширували київською бруківкою.
А волонтерів більшало – Запорізька бригада невдовзі стала Запорізькою дивізією.
– Гей! А що ж то за Україна без Полтави? – глузливо питали командири.
Над звільненим містом було піднято український прапор. Дивізія й надалі росла, і розрослася так, що перетворилася на Запорізький корпус армії УНР.
Коли 2-й Запорізький полк підполковника Болбочана крокував вулицями звільненого Харкова, зі стін на козаків дивилися об’яви з обіцянками величезної нагороди «за голову старорежимного генерала Балбачана».
Але запорожцям марення більшовиків були байдужі.
На них чекали Донбас, Подніпров’я і Крим.
Випереджаючи неспішні полки німців, вони без бою зайняли Катеринослав, а потім розсіяли по степах банди анархістів Марусі Нікіфорової та Нестора Махно.
– Слава! На Крим! – ревіли запорожці, долаючи на мотодрезинах замінований залізничний міст через Сіваш.
Під їхні чоботи гостинно стелилися шляхи щирого Криму. Похід, розпочатий з наради у Гнатівці, закінчився парадом на вулицях Сімферополя, мешканці якого радо вітали вояків, що марширували під розгорнутими українськими знаменами..."
І ще - закінчився підняттям українських прапорів над кораблями Чорноморського флоту.
Подія викликала невдоволення німців.
Але невдовзі гетьману Скоропадському вдалося переконати союзників передати кораблі Україні.
Їх би й передали - якби не протиГетьманське повстання...
Військово-морський прапор УНР - знову в Україні.
Д.Вовнянко