gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Одні гасла і пісні в головах. І телевізор

Тобто я маю миритися і цьомкатися з марксистською ідеологією і пролетарською етикою, котру розганяють так звані "націоналісти" зі "Сволоти", миритися з їх руїнницькою філософією "чим гірше тим краще, треба всьо зруйнувать, а там може шось виросте", горлати разом з ростовськими ватниками і медведчуківськими опаришами "свободу савченко!", підтримувати відвертих кремлядських підарасів з їхніми редутами, блохадами і революціями, голосити "Ворог не в Кремлі, ворог в Києві", а потім ховатися по лісах від запрошених цією вічною, як сама Україна, гайдамаччиною-петлюрівщиною московських людоловів?
Е, ні.
Більшовизм має бути витравлений з українських мізків, і миритися з ним я не буду до тих пір, поки будуть лунати голоси новітніх Шарикових.

А Порошенко тут до чого?
Я розумію, що "потрошенко", "парашенко", "пораженко" - то просто страхіття для Кремля, і Кремль давно вкидує, що помирився б з Україною і Донбас віддав, - тільки поміняйте нам там в Києві на владу, з якою можна домовитися. Зосередженість на Порошенкові з боку Москви я розумію.

Втім, розумію і зосередженість на Порошенкові пролетарсько-патріотричних та антикорупціонно-грантореформацьких комсомольців.
Правда на Землі - в Українській Державі, а не в її Руїні, котру спільно з москалями і за їхнє бабельце намагаються влаштувати новітні дейнеки, вважаючи, що вони встигнуть відірвати шматок, поки московські леґіони вступлять в Київ.
За Українську Державу виступає не один Порошенко, - цих порошенків мільйони.
На порядки більше, ніж рівно сто років тому було скоропадських, яким не вдалося зберегти Україну від спільного українсько-московського більшовизму.
Зараз вдасться, скільки би не горлали під дудочки кремлядські річовки з усіх телеканалів.

Вони не пройдуть. Ні москалі, ні свої більшовики.
Так буде. Хай хоч повсираються від сказу і ненависті.

________________
+
Гетьман Скоропадський і державники зробили велику помилку, коли не сварилися з соціалістами-руїнниками Петлюрами-Винниченками, а намагалися їх переконати в необхідності спільної праці в будівництві Держави.
Але ж їм треба було або все, або нічого, і "ніяка Україна нам не потрібна, якщо вона не буде соціалістичною".
Бо не Україну вони любили, а себе в Україні.
І ладні були її по шматках розпродати її ворогам, аби ті дозволили свої нікчемні дупки вмостити бодай на шматочку.
В результаті - Україну втратили, самі здриснули в Парижі, а їхні послідовники пішли по буцегарнях, сибірах і братських могилах невідомих героїв, замість будувати Україну і виховувати своїх дітей, яких стали вчити московські "просвітителі".

А треба було показувати людям всю їхню руїнницьку сучність і пояснювати, що якщо вони виберуть між Державою і Пролітарями, то отримують не Свободу Равінство Братство, а Гулаг Голодомор Колгосп.

Вже тепер, коли всі граматні, коли ніхто не забороняє читати - все одно не доходить.
Одні гасла і пісні в головах. І телевізор.

О.Лупанов
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments