Каже, «З вами українцями одне задоволення працювати».
У мене починається нервовий кашель.
А він продовжує.
«Ось, для прикладу, приїжджаєш в... (називає одну із країн, де теж відбувається реформа судочинства) - так там на мене вовком дивляться. Мовляв, знов цей приїхав, реформи вимагатиме. А до вас в Україну приїжджаєш - навпаки, очі горять, є розуміння, що змінювати треба ВСЕ» (з чим цей австрієць, до речі не згоден).
При цих словах кашель припиняється, я трохи веселішаю.
А він далі говорить - мовляв, я ж до вас давно їжджу, можу порівнювати.
Чотири роки тому таке враження було, що всі чиновники-юристи слово сказати бояться. А сьогодні - по-перше, тих хто тоді боявся, вже багатьох нема, а по-друге, хто на їх місце прийшли (нові судді та кандидати), зовсім інші. Ми, каже, професійну рекрутингову компанію найняли, вони їх з психологічної точки зору проаналізували - і знаєш що? - підходять, фердамте шайсе!»
Тут я знову посумнішав.
Чекай, кажу, та ми українці будь-якому психологу мізки запудримо, не кажучи про цього, як його... рекрутолога.
А він просяяв і каже: я так і знав, що ти так скажеш! Але ж ми і громадянське суспільство підключили. А воно у вас зубасте. Якщо на когось є компромат - ми читаємо, скільки дач у тещі і скільки майбахів у тестя, і при відборі враховуємо!
Ну і звичайно, каже, відбір же у прямому ефірі! Цей прямий ефір його взагалі доконав.
Такого, каже, взагалі ніде у світі нема, щоб суддів у прямому ефірі з трансляцією онлайн відбирали.
А ви собі дозволяєте!
Ех, сказав я йому, дорогий чоловіче: не читаєш ти українського інтернету. Не розумієш, що гірше ніж зараз, у нас ще ніколи не було.
Власне, скільки себе пам’ятаю, у нас завжди «гірше, ніж зараз ще ніколи не було».
І будь-хто, хто скаже зворотнє - або злодій, або запроданець.
Як написав один мудрий добродій в коментарі на Твіттері, «та обставина, що в 2017 році Австрію відвідало 116 тисяч українських туристів (себто на 13% більше ніж минулоріч) свідчить лише про одне: про зростання в Україні кількості злодіїв».
Alexander Scherba