gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Операція "Maroon"

Віталій Гайдукевич:
"Ранком вівторка, Київ залишила нічим непримітна біла «Газель».
На цю машину чекало більше, ніж 1500 кілометрів, часом, не по найкращих дорогах.
Але мета того була варта.

Нам закидали нещодавно «а ви приїдьте і розкажіть все це в лице… слабо?».
Ні, не слабо. Тільки їдуть туди, де чекають. Де готові слухати.
Ми давно хотіли цього турне і от – ми їдемо до десанту.
Ми разом говоримо про нові берети, історію війська, історію десантної справи в світі, про зміни, які невідворотні і про багато ще важливих речей.

Мета – зустрітися із усіма бригадами. На жаль, перший етап на себе взяв лише Василь Павлов, я та Олекса Руденко були змушені лишитися в Києві – підготовка до 14 жовтня.
Але буде ще друга поїздка, а потім, ще і ще…

Перші враження?
Позитив. Ні, ясна річ, як і в будь-якому колективі, настрої і думки строкаті. Є непримиренні поціновувачі «блакитного», є ті, кому на загал байдуже в силу низки причин, є ті, хто хочуть розібратися в питанні і почути аргументи.
Але є і ті, хто для себе вже давно все вирішив і чекає, щоб зміни відбулися. Таких багато.

Знаєте, що в найбільше тішить в перших зустрічах?
Те, що запланована розмова на 15-20 хвилин затягується на дві години, бо усім важливо і цікаво.
Те, що клікуш і демагогів, коли такі трапляються, ставлять на місце своїж – вояки.
Те, що офіцери задають правильні питання.
Те, що звучить фраза «чому така розмова не відбулася раніше, ми б вже суттєво просунулися вперед».
Те, що посеред лісу і пеньків проти ночі проектор з картинками і відвертий діалог, це нормально.

Так, ми давно наголошуємо – із військовими треба говорити.
Армії критично бракує інформації, розмови, можливості поставити питання, і додаткове, а потім ще, часом посперечатися, але у фіналі отримати вичерпність.
І головне – їм бракує ЖИВИХ І ЦІКАВИХ співрозмовників, котрі б були КОМПЕТЕНТНІ в темі розмови.
Знаєте, одним із прохань було «а можна більше і частіше от так приїжджати і щоб лекторами були… цивільні»?
І це правильне прохання. І можна, і треба.

От тільки немає у нас ресурсу, щоб проїхати по частинах і розповісти. Ну, скажімо, доїхати, нагодувати, надати дах над головою (наметовий :) ) армія може, але виробити плакати, листівки, презентації, зрештою - заплатити гонорар лекторам. Це війську не під силу.
Ну приїдуть (як це і робимо) Павлов, Руденко і Гайдукевич на волонтерських засадах, але це лише троє. Потрібен же пул з фахівців в дюжину людей, так щоб одночасно і в різні місця, або одним масштабним турне. Це час. А коли відриваєш людей від роботи, це треба компенсувати. Та й відвикати треба, що музиканти, художники, фотографи, науковці щось роблять «за так». Разово – згода, але це не має бути системно. Немає в бюджеті? Ок – агов, меценати, де ви?

Окремий клопіт – роздатковий матеріал.
Оскільки інформаційною політикою (завдяки деструктивним діям «медіа спільноти») у нас ніхто системно не займається, просвітницькі матеріали, листівки, буклети, плакати – проблема. Їх треба створити, а головне, їх треба надрукувати. Це кошти. Не космічні, але і не малі.

За наслідками нинішнього турне глибокими лісами, виникло прохання – «а ви можете цю інформацію так щоб кожному десантнику в руки? А у вигляді альбому (ми робили для Забродського альбом, де йшлося і про історію, і про символіку, і про комплекти одягу, що плануються для десантників) як у командувача – на кожну бригаду?».
Чи можемо ми? Намалювати – так, а от надрукувати…
І от настав той момент, котрий ми відтягували як найдалі.
Ми не хотіли займатись збиранням коштів, бо і так люди багато фінансують волонтерів. «Тепліки», нічники, генератори, спіднє, електрика всяка… все це насущне і потрібне для війни. На тлі цього пошук грошей на друк просвітницької продукції може здаватися несерйозним. Багатьом так і здається.

Але ні – десантники просять кожному воякові в руки буклет – сісти і почитати, перечитати, переглянути.
Кожному.
А ще альбом , як у командувача - в кожен батальйон, командування, бібліотеку. Все це потрібно вже зараз.

А ще краще – вчора.

Тут, в групі Нове Військо мене питали: «чому ви не відриєте рахунок чи приватівську картку волонтерську не заведете?»
До сьогодні ми користувалися власним ресурсом і меценатською допомогою кількох людей, що є тут в групі.
Але тепер питання масштабніше – потрібно надрукувати 20 тисяч кольорових буклетів та 100 альбомів про новий однострій і символіку десантних військ.

20 тисяч. кольорових буклетів на дюжину сторінок.
100 повнокольорових альбомів про однострій.
Все це командування десантних військ поширить особовим складом.
Дещо можна буде передати на військові ліцеї, військкомати, до шкіл - в кабінети захисника України, у військово-патріотичні клуби.
Скоріш за все, 20 тисяч - це малий наклад.
Але це те, що має піти у військо перш за все.

Отже, якщо є бажаючі долучитись до цієї справи.
Номер картки Приватбанку:
5169 3305 1215 0902 ГО "Департамент воєнно-культурної антропології" Руденко Олексій Валерійович.

ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО. УВАГА!!!
Формулювання для переказу: "безповоротна грошова допомога на здійснення статутної діяльності' !!!!

Ми зможемо допомогти десанту в просвітництві?
Ну а за наслідками першого туру, звіт читайте вже цієї п"ятниці"

https://www.facebook.com/groups/1023337221030214/permalink/1667636136600316/
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments