Що ж, вийшла утилізація радикальним способом.
Але не про це мій пост.
Хочу сказати тим, хто жене хвилю на наші спецслужби, ЗСУ і владу взагалі: так, це є наслідком нашої слабкості в царині безпеки. Аби такого не відбувалося, в США на спецслужби та безпекові заходи витрачаються кошти на порядок більші за увесь бюджет України. Щороку. (І тим не менше, навіть в США теж профукали 11 вересня...)
Нажаль, ми собі дозволити цього не можемо.
Залишаються два старих перевірених способи.
Для спецслужб - агентурна робота (а ви гадали, чому багато членів "п`ятої колони", яким треба сидіти не сидять, а швендяють по різним політичним тусовакам), а для суспільства - пильність.
Розп..йство в армії, поліції, СБУ усе ще має місце бути.
Але.
Перед тим, як кричати "зрада", подумайте: а що ви особисто зробили задля забезпечення безпеки країни?
Чи телефонували ви елементарно на номер "102", побачивши безхозний пакет на вулиці?
Зауваживши підозрілих "квартирантів" по сусідству?
У кого "забито" в телефон номер "гарячої лінії" СБУ?
Якось провів невеличкий експеримент на Центральному вокзалі Києва. Мав при собі акуратну коробочку з книгами. Яку пристроїв біля смітника на колонаді перед виходом з приміського вокзалу до електричок. А сам відійшов кроків на десять попросити приикурити у мужиків.
На те, щоб викурити сигарету іде до 5 хвилин. За цей час повз коробку пройшли сотні людей. В тому числі - поліцейський патруль. Я уже не кажу, що якраз поруч (хто знає) військова комендатура на вокзалі. І ніхто не звернув уваги на безгоспний коробок. Ані поліцейські, ані військові, ані - що головне - перехожі.
А серед них зустрічалися й ветерани АТО в "цифрі".
Для більшості з нас війна і російська агресія - це щось далеке. Нам усе ще пофіг. У деяких провінційних містах сміття збирають просто на вулиці - господарі виносять мішки на тротуари і вони там лежать годинами в очікування сміттєвозки. У громадянина Ізраїлю, який побачить леренгу пакетів, коробків та мішків уздовж вулиці, інфаркт точно станеться.
У нас - ні.
Так шо Калинівка - вона передусім у головах наших.
Якось так.
П.Бондаренко
