gorlis_gorsky (gorlis_gorsky) wrote,
gorlis_gorsky
gorlis_gorsky

Євген Коновалець: "У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю"


У березні 1918 року Українські Січові Стрільці під командуванням Коновальця, разом із Запорозьким Корпусом і Гайдамацьким кошем, розгромили вщент більшовиків у Києві і вигнали червону сволоту з нашого міста.

Сьогодні, у День Соборності, у столиці нарешті з'явилась меморіальна дошка Голові ОУН, полковнику Євгену Коновальцю.
Відчайдушний борець, блискучий воєначальник, велетень української думки, справжній інтелектуал, талановитий дипломат - ТОЙ, ХТО ЗМІГ ОБ'ЄДНАТИ ПАТРІОТИЧНІ СИЛИ і єдиним кулаком бити наших ворогів на всіх фронтах.

Все, що є на світі, спочатку було мрією.
Хто б міг уявити ще кілька років тому, що мине так мало часу, і у Києві з'явиться вулиця Євгена Коновальця (колишня Щорса), а на вулиці Січових Стрільців (була Артема) з'явиться дошка шани Батькові Євгену на місці, де були казарми січових стрільців?


Сподіваюсь і вірю, що невдовзі у столиці буде і повноцінний пам'ятник Євгенові Михайловичу.

Дякую Інститутові національної пам'яті на чолі з Володимиром В"ятровичем за зусилля і результат, а також усім іншим причетним.

"Як впадеш, стрільче, в пастку
Чи зловишся на дріт,
На всі питання ката давай один одвіт:
Що до ОУН належав
– А Вождем був Євген –
Щоб слава залунала далеко ген-ген-ген..."
Слава Україні!

А.Лозовий

Уявити історію України ХХ століття без Євгена Коновальця важко.
Адже його роль у розвитку визвольного руху, який через понад півстоліття після його смерті все ж досяг своєї мети, була, без сумніву, визначальною.

Уродженець Львова, він прийшов до столиці у вересні 1917 року після російського полону, куди потрапив як вояк австрійської армії. В той час Українська Революція дала Євгену Коновальцю можливість, якою він скористався вповні: стати особливим серед сотень тисяч активістів українського визвольного руху.
В Києві Коновалець – творець і командир однієї з найбоєздатніших частин армії Української Народної Республіки.
Попри тогочасні переконання про непотрібність військових сил, він формував армію.
Попри посилення анархії – наводив сувору військову дисципліну.
Січові стрільці та їх 27-літній командир відігравали вирішальну роль в критичних ситуаціях чи то під час січневого більшовицького заколоту в Києві у 1918-му, чи в бою під Мотовилівкою, але Коновалець не використовує здобутий авторитет у політичних суперечках. Він – вояк, здатний чітко і професійно виконувати накази, зі зброєю в руках відстоювати незалежність.
Але в той час ні він, ні інші військовики не змогли повністю реалізували себе – українська державність впала саме через політичні міжусобиці.

Поразка 1921 року для багатьох українських політиків стала шоком, який вони так і не зуміли подолати, перетворившись на еміграційних діячів, відірваних від українських реалій та залежних від іноземної підтримки.
Для Коновальця поразка, навпаки, стала поштовхом.
У 30 років він очолив підпільну Українську Військову Організацію, яка під гаслом "війна не закінчилася" продовжила боротьбу.
Поява УВО засвідчила: рух за незалежність вийшов на новий етап свого розвитку, подолав кризу поразки.

Імовірність того, що без активної діяльності Євгена Коновальця український визвольний рух і далі живився б спогадами про героїчне минуле та був би нездатним відповідати на виклики сучасності, дуже висока. Адже політична еліта, яка мобілізувала й повела за собою українців, завела їх у нікуди, змарнувавши найбільш придатний для успіху момент.
Уперше за кілька століть українці отримали шанс на реалізацію своїх державних амбіцій і втратили його, попри те, що їхні сусіди і брати по поневоленню (поляки, фіни, чехи, народи Прибалтики) реалізували цей шанс сповна.

Зібрати сили для продовження боротьби, задати нові цілі та новий формат стало завданням тих, хто відважився перехопити ініціативу в керівництві визвольного руху. І зробити це слід було в умовах цілковитого розчарування суспільства та відсутності нескомпрометованих лідерів. Євген Коновалець упорався з цим завданням.
У 38 років його авторитет і вміла організаційна робота стали запорукою створення Організації Українських Націоналістів.
Започаткована в 1929 році ОУН, яка об’єднала галичан і наддніпрянців, безперечно – найуспішніший політичний проект українців ХХ століття, що кардинально змінив нашу історію. Тому вбивство чекістами Євгена Коновальця у 1938 році стало болючою втратою, але вже не змогло змінити перебігу цієї історії.

Євген Коновалець став лідером у найважчий для будь-якого руху чи структури перехідний період, коли треба змінити звичні, але вже неефективні методи діяльності на нові, невідомі, результативність яких також ще під питанням. Коли треба поступово усунути від керма руху своїх братів по зброї, аби передати його молодим.
Полковник блискуче виконав свою місію – підпільна боротьба не лише забезпечила збереженість українського визвольного руху, а й стала основою для переформатування у масштабне повстанське змагання років Другої світової війни.
Юні Роман Шухевич, Степан Бандера та інші, які перейшли через УВО в 1920-ті, незабаром стали лідерами наступного етапу боротьби.

Засади, які Коновалець заклав ще на початку 1920-х, були основою розвитку українського визвольного руху впродовж понад тридцяти років. І навіть коли наприкінці 1950-х етап збройної підпільної боротьби, започаткований Коновальцем, вичерпався, це не поставило крапку. Протистояння набуло інших форм: спершу інтелектуального руху опору 1950-х – 1980-х років, згодом – масового національно-демократичного руху кінця 1980-х – початку 1990-х.
Адже на той момент уже був історичний прецедент переформатування в нових умовах, прецедент Євгена Коновальця.
В.В"ятрович

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments