Вот она, "русская доблесть" - ударить по пустующей гостинице)
Украина достала Стрелкова даже в тюрьме?)
Кацапы пишут, что Стрелкова-Гиркина избил украинский праворадикал в время прогулки в СИЗО Лефортово:
Гіта англійська, королева українська
1000 років тому, втікала в нікуди беззахисна донька вбитого короля Англії Гарольда ІІ Годвінсона, Гіта (Гіта Уессекська), щоб насильно не видали її заміж за вбивцю її батька - Вільгельма Завойовника.
Король-самозванець кинув навздогін вірних псів та попередив всіх королів і королев Франції, Німеччини, Данії: якщо приймуть і пригріють втікачку, то піде війною. Спустошить і помститься! Бо ж королівський титул Гіти був дуже йому потрібний.
Ніхто в Європі не подав допомоги принцесі, бо ніхто не хотів війни.
Єдиною, хто не побоявся і кинув виклик вбивці і самозванцю, була королева Норвегії - Єлизавета, донька будівничого Софіівського собору, князя Київської Русі, Ярослава Мудрого. Наша королева!
Вона була в Європі відома як Еллісіф.
Мало хто знає про Еллісіф, яку батько, Ярослав Мудрий, не одразу видав за принца Гаральда, воїна і барда, а зажадав, аби той здобув гроші і славу. І принц здобув, воюючи на службі в імператора Візантії.
Присвячені ним Еллісіф вірші «Віси радості» стали класикою світової літератури: «
...Там-то брязк ішов від наших зброй!
Там-то кров лилася з тіл!
На свідоцтво своїх діл.
А проте дівчина з Руської країни,
що в короні сяє, мене не приймає»).
Після вбивства її чоловіка, Гаральда ІІІ, Єлизавета правила Норвегією - була королевою вікінгів. І ось ця княгиня з Києва, Єлизавета, не тільки обігріла сироту, але й поставила ультиматум: "Що? Ти смієш мені погрожувати? Та тільки рипнись! І я вже буду зі своїм військом біля твоїх воріт! Віднині ця дівчина - вважай, моя донька".
Королева Єлизавета втратила свою рідну дочку Марію, до речі, в один день з чоловіком, діяла безстрашно і впевнено. Вона вистояла, виховала не лише свою рідну доньку Інгігерду, майбутню королеву Данії, але й Гіту, доньку вбитого підступно короля Англії.
І знаєте ким стала прихищена королевою Єлизаветою, донькою Ярослава Мудрого, англійська втікачка? Дружиною короля київського Володимира Мономаха! Матір’ю якого була сестра візантійського імператора.
Ось яке у нас коріння!
Борис Джонсон був у Києві, з підтримкою. Був він тут і перед самою війною...Це ж треба, щоб через 1000 років від вказаних вище подій, англійський лідер відвідав Софію і стояв на тому місці, де вінчалися Володимир Мономах та Гіта Уессекська. Перед Богом і людьми поєднувались в біді і радості, кровними узами предки українського та англійського народу.
Софія Київська - це місце, яке поєднує нас з усіма європейськими народами. Тут портрети і дух усіх королів Європи, адже тут вінчались та хрестились королі Франції, Німеччини, Норвегії, Польщі...Але не мокшів.
А ось через століття до нас із вічності повертається бумерангом подяка… може і за врятовану англійську королеву.
Нам є чим пишатися.
У нас глибоке коріння і велична історія.
Вчимо історію! Все буде Україна!
Юлія САГАНЬ
Король-самозванець кинув навздогін вірних псів та попередив всіх королів і королев Франції, Німеччини, Данії: якщо приймуть і пригріють втікачку, то піде війною. Спустошить і помститься! Бо ж королівський титул Гіти був дуже йому потрібний.
Ніхто в Європі не подав допомоги принцесі, бо ніхто не хотів війни.
Єдиною, хто не побоявся і кинув виклик вбивці і самозванцю, була королева Норвегії - Єлизавета, донька будівничого Софіівського собору, князя Київської Русі, Ярослава Мудрого. Наша королева!
Вона була в Європі відома як Еллісіф.
Мало хто знає про Еллісіф, яку батько, Ярослав Мудрий, не одразу видав за принца Гаральда, воїна і барда, а зажадав, аби той здобув гроші і славу. І принц здобув, воюючи на службі в імператора Візантії.
Присвячені ним Еллісіф вірші «Віси радості» стали класикою світової літератури: «
...Там-то брязк ішов від наших зброй!
Там-то кров лилася з тіл!
На свідоцтво своїх діл.
А проте дівчина з Руської країни,
що в короні сяє, мене не приймає»).
Після вбивства її чоловіка, Гаральда ІІІ, Єлизавета правила Норвегією - була королевою вікінгів. І ось ця княгиня з Києва, Єлизавета, не тільки обігріла сироту, але й поставила ультиматум: "Що? Ти смієш мені погрожувати? Та тільки рипнись! І я вже буду зі своїм військом біля твоїх воріт! Віднині ця дівчина - вважай, моя донька".
Королева Єлизавета втратила свою рідну дочку Марію, до речі, в один день з чоловіком, діяла безстрашно і впевнено. Вона вистояла, виховала не лише свою рідну доньку Інгігерду, майбутню королеву Данії, але й Гіту, доньку вбитого підступно короля Англії.
І знаєте ким стала прихищена королевою Єлизаветою, донькою Ярослава Мудрого, англійська втікачка? Дружиною короля київського Володимира Мономаха! Матір’ю якого була сестра візантійського імператора.
Ось яке у нас коріння!
Борис Джонсон був у Києві, з підтримкою. Був він тут і перед самою війною...Це ж треба, щоб через 1000 років від вказаних вище подій, англійський лідер відвідав Софію і стояв на тому місці, де вінчалися Володимир Мономах та Гіта Уессекська. Перед Богом і людьми поєднувались в біді і радості, кровними узами предки українського та англійського народу.
Софія Київська - це місце, яке поєднує нас з усіма європейськими народами. Тут портрети і дух усіх королів Європи, адже тут вінчались та хрестились королі Франції, Німеччини, Норвегії, Польщі...Але не мокшів.
А ось через століття до нас із вічності повертається бумерангом подяка… може і за врятовану англійську королеву.
Нам є чим пишатися.
У нас глибоке коріння і велична історія.
Вчимо історію! Все буде Україна!
Юлія САГАНЬ
Технологія окупації: вслід за московським попом та балетом, завжди йдуть танки
«Танки ніколи не заходять першими: спочатку заходять московська церква, балет, булгаков, чайковський, потім російська мова.
А вже за ними — заходять танки.
Кращої ілюстрації до цих слів не вигадаєш:
І подвійно іронічно те, що її вигадали самі росіяни»
(Лариса Курченко, «Час»)
А вже за ними — заходять танки.
Кращої ілюстрації до цих слів не вигадаєш:
І подвійно іронічно те, що її вигадали самі росіяни»
(Лариса Курченко, «Час»)
Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки
Народився Проспер Меріме 1803 року у Парижі у родині художників. Одинадцятилітнім побачив на Єлисейських полях парад донських козаків, незнайоме слово «козак» він розшифрував як флібустьєр, пірат степів.
І почав читати усе, що здобував із історії Запорізької Січі.
У Боплана вичитав: «Правдивим вважався той козак, який подолав усі 13 порогів. Отже, – підсумовував Боплан, – я справжній козак.»
За освітою Меріме – юрист, визнаний детектив, член Французької АН; за характером – педант, який нічого не сприймав на віру. Вчений – енциклопедист із унікальною пам’яттю, який знав англійську, грецьку, іспанську, латину, спеціально вивчив українську, польську та російську мови, аби досліджувати архіви, читати праці Миколи Костомарова.
Низка творів Проспера Меріме описує козаччину та гетьманів Б. Хмельницького, Івана Мазепу: ґрунтовні розвідки «Козаки України та їхні останні гетьмани», «Богдан Хмельницький», нариси «Les Cosaques d’autrefois». У драмі «Початки одного авантюриста» (1852 р.) ціла сцена розповідає про запорожців та їхні звичаї.
Своїм авторитетом командор Ордена Почесного легіону вплинув на Сенат, який 1869 року прийняв рішення про впровадження в школах Франції курсу історії України.
Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки.
Був Меріме добрим приятелем Миколи Гоголя, в «Revue des Deux Mondes» вийшов його етюд про Гоголя, згодом переклад французькою «Ревізора».
Ніжний друг Марка Вовчка: Проспер Меріме переклав її «Козачку». Ця повість була рекомендована Академією наук усім школам Франції.
Дуже любив містифікації: добре знаючи сербську мову і фольклор цієї країни, Меріме видав книгу «Пісні західних слов`ян», приписав її авторство невідомому сербському гусляреві. Не підозрюючи правди, Пушкін переклав «Пісні» російською.
П. Меріме був доволі самотньою людиною. Після смерті батька він п’ятнадцять років прожив удвох із матір’ю. У Проспера не було ні сестер, ні братів, він не був одруженим, мав невелике коло друзів. Упродовж 20 років дружив зі Стендалем, якого поховав у 1842 р. Його 20-літній роман із Валентиною Делессер, дружиною крупного чиновника, наніс йому сердечні рани й урвався. Стало неміцним здоров’я: напади задухи – астма, набряки ніг – серцева недостатність…
Але була у Франції людина, до якої Меріме ставився як до дочки – Євгенія, дочка графа де Теба, яку письменник знав ще маленькою і яка стала імператрицею французів. Він страждав, коли Франція 19 липня 1870 р. оголосила війну Прусії, бо це вело країну до катастрофи. Згорьований Меріме сказав доктору Мору: «Франція помирає, і я хочу померти разом з нею».
23 вересня 1870 р. о дев’ятій вечора 67-річний Проспер Меріме несподівано помер.
Цікаві та маловідомі факти про видатних українців представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Всі видання нашого Книжкового Клубу: https://bit.ly/3g9HWBC
Справжня сатира від "Веселих Яєць" та інші тексти, що не підлягають цензурі Facebook - на моєму телеграм каналі https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Дмитро Чекалкін
І почав читати усе, що здобував із історії Запорізької Січі.
У Боплана вичитав: «Правдивим вважався той козак, який подолав усі 13 порогів. Отже, – підсумовував Боплан, – я справжній козак.»
За освітою Меріме – юрист, визнаний детектив, член Французької АН; за характером – педант, який нічого не сприймав на віру. Вчений – енциклопедист із унікальною пам’яттю, який знав англійську, грецьку, іспанську, латину, спеціально вивчив українську, польську та російську мови, аби досліджувати архіви, читати праці Миколи Костомарова.
Низка творів Проспера Меріме описує козаччину та гетьманів Б. Хмельницького, Івана Мазепу: ґрунтовні розвідки «Козаки України та їхні останні гетьмани», «Богдан Хмельницький», нариси «Les Cosaques d’autrefois». У драмі «Початки одного авантюриста» (1852 р.) ціла сцена розповідає про запорожців та їхні звичаї.
Своїм авторитетом командор Ордена Почесного легіону вплинув на Сенат, який 1869 року прийняв рішення про впровадження в школах Франції курсу історії України.
Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки.
Був Меріме добрим приятелем Миколи Гоголя, в «Revue des Deux Mondes» вийшов його етюд про Гоголя, згодом переклад французькою «Ревізора».
Ніжний друг Марка Вовчка: Проспер Меріме переклав її «Козачку». Ця повість була рекомендована Академією наук усім школам Франції.
Дуже любив містифікації: добре знаючи сербську мову і фольклор цієї країни, Меріме видав книгу «Пісні західних слов`ян», приписав її авторство невідомому сербському гусляреві. Не підозрюючи правди, Пушкін переклав «Пісні» російською.
П. Меріме був доволі самотньою людиною. Після смерті батька він п’ятнадцять років прожив удвох із матір’ю. У Проспера не було ні сестер, ні братів, він не був одруженим, мав невелике коло друзів. Упродовж 20 років дружив зі Стендалем, якого поховав у 1842 р. Його 20-літній роман із Валентиною Делессер, дружиною крупного чиновника, наніс йому сердечні рани й урвався. Стало неміцним здоров’я: напади задухи – астма, набряки ніг – серцева недостатність…
Але була у Франції людина, до якої Меріме ставився як до дочки – Євгенія, дочка графа де Теба, яку письменник знав ще маленькою і яка стала імператрицею французів. Він страждав, коли Франція 19 липня 1870 р. оголосила війну Прусії, бо це вело країну до катастрофи. Згорьований Меріме сказав доктору Мору: «Франція помирає, і я хочу померти разом з нею».
23 вересня 1870 р. о дев’ятій вечора 67-річний Проспер Меріме несподівано помер.
Цікаві та маловідомі факти про видатних українців представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Всі видання нашого Книжкового Клубу: https://bit.ly/3g9HWBC
Справжня сатира від "Веселих Яєць" та інші тексти, що не підлягають цензурі Facebook - на моєму телеграм каналі https://t.me/dmitriy_chekalkyn
Дмитро Чекалкін
Військові злочини Вірменії побачить увесь світ...
Повідомляють що азербайджанська армія увійшла у Ходжали на території Карабаху.
Коли туди зайдуть слідчі та журналісти - багатьом вірменам буде дуже мало місця на планеті.
Для тих, хто не в темі - гугліть «Різанина у Ходжали».
Г.Антонов
Коли туди зайдуть слідчі та журналісти - багатьом вірменам буде дуже мало місця на планеті.
Для тих, хто не в темі - гугліть «Різанина у Ходжали».
Г.Антонов
Так вот ты какой - фарш по-флотски)
Літак з головорізами "Вагнера" гепнувся в Малі
Славно!
Новые бавовны у оккупантов: удары по нефтебазе ЧФ, снесён комплекс "Бастион"...
Украина отмечает День флага.
А Крым в честь праздника лишился берегового ракетного противокорабельного комплекса "Бастион". О последствиях "хлопка" неподалеку от мыса Тарханкут сообщил Петр Андрющенко, советник городского головы Мариуполя.
Он отметил, что именно из "Бастиона" враг обстреливал Украину ракетами "Оникс". Также повреждены радиолокационные станции. Всего местные жители услышали 7 взрывов. На фотографиях, распространяемых очевидцами в соцсетях, виден гигантский столб белого дыма.
Пишут также о прилете на том месте, где расположена главная нефтебаза Черноморского флота Кацапии.
О звуках взрывов, от которого "затряслись стекла", пишут и жители Севастополя.
Кстати, 13 завод – это то место, куда кацапы притянули недобитый нами корабль «Самум».
Наверное, таки добили кастрата)
Напомним, что 22 сентября Силы специальных операций ВСУ в рамках спецоперации "Крабовая ловушка" поразили штаб Черноморского флота страны-террористки в Севастополе, когда руководящий состав флота и сухопутных войск Запорожского направления проводил совещание.
Оккупационные власти Кацапии сообщали о ракетном ударе по штабу, впоследствии ВСУ подтвердили свою причастность к утреннему хлопку.
Позже командующий Воздушными силами поблагодарил украинских летчиков за "хлопок" в Севастополе.
Напомним, что сегодня во временно оккупированном Крыму была новая взрывная ночь.
Взрывалось близ Евпатории, в населенных пунктах Уютное и Заозерное, возле Молочного местные слышали 15 разрывов.
А Крым в честь праздника лишился берегового ракетного противокорабельного комплекса "Бастион". О последствиях "хлопка" неподалеку от мыса Тарханкут сообщил Петр Андрющенко, советник городского головы Мариуполя.
Он отметил, что именно из "Бастиона" враг обстреливал Украину ракетами "Оникс". Также повреждены радиолокационные станции. Всего местные жители услышали 7 взрывов. На фотографиях, распространяемых очевидцами в соцсетях, виден гигантский столб белого дыма.
Пишут также о прилете на том месте, где расположена главная нефтебаза Черноморского флота Кацапии.
О звуках взрывов, от которого "затряслись стекла", пишут и жители Севастополя.
Кстати, 13 завод – это то место, куда кацапы притянули недобитый нами корабль «Самум».
Наверное, таки добили кастрата)
Напомним, что 22 сентября Силы специальных операций ВСУ в рамках спецоперации "Крабовая ловушка" поразили штаб Черноморского флота страны-террористки в Севастополе, когда руководящий состав флота и сухопутных войск Запорожского направления проводил совещание.
Оккупационные власти Кацапии сообщали о ракетном ударе по штабу, впоследствии ВСУ подтвердили свою причастность к утреннему хлопку.
Позже командующий Воздушными силами поблагодарил украинских летчиков за "хлопок" в Севастополе.
Напомним, что сегодня во временно оккупированном Крыму была новая взрывная ночь.
Взрывалось близ Евпатории, в населенных пунктах Уютное и Заозерное, возле Молочного местные слышали 15 разрывов.
Дикое удовольствие - наблюдать вопли и истерику ваты после уничтожения Штаба ЧФ РФ в Севастополе)
